Русалка Днѣстровая/Пѣснѣ зо староѣ рукописи
| ◀ Передговор к Старинѣ | Русалка Днѣстровая Пѣснѣ зо староѣ руѣописи |
Розмежє Острова и Дроховичь, з образцем ▶ |
|
|
Лѣтай, лѣтай сивий орле по глубокой долинѣ!
Засилают Ляхи листи по всей Украѣнѣ.
Живѣт, живѣт Украѣнцѣ не бійтесь ничого
Повѣшано в Пятигорах Козаченьків много!
Мрѣє мрѣє ясен мѣсяць, а в недѣлю рано
У сотника Авлевенчика Авлаврѣна Козаків повязано. —
Отаман-же з Савулою пана Рейментара просят,
А до Бога жалібненько своѣ руки зносят:
Визволь-же нас, милий Боже, а с тоєй неволѣ!
А пан Рейментар ѣм отказу-є:
У мѣєте скурвисинове Поляків воєвати,
Да ўжеж-то вам потреба в Пятигорах погибати.
Щебетаў-же соловѣєнько різними голосами,
Да вмили-ся Козаченьки дрібними сльозами:
А не слухати було Заяця, миліѣ братя!
Бѣгаў, бѣгаў Заяць теперь у сѣть упаў,
Не єден-же Козак добрий через него пропаў!
А вдарено в Бѣлій-Церквѣ з грозноѣ гармати,
Та заплакала не єдная козацькая мати.
А вдарено у Києвѣ з грозноѣ рушницѣ,
Там заплакали за Козаченьком рідніѣ сестрицѣ;
А витягнен в Пятигорах из тугого лука
Да ўже-ж пане Рейментару е тобою розлука.
Кляла Цариця, вельможна Панѣ,
Чорноє море проклинала:
Бодай-же море не процвитало,
Вѣчними часи висихало!
Да що мого синка єдиничика,
Единичика у себе взяло! —
Циби я войску не заплатила
Червоними золотими,
Да бѣленькими талярами?
Ци би я войска неприодѣла
Червоною китайкою
За услугу козацкую? —
А в недѣленьку пораненьку
Збирали-ся громадоньки
До козацкоѣ порадоньки. —
Стали ради додавати,
Одколь Варни доставати,
И всѣх Турків в ней забрати?
Ой ци с поля, цили з моря
Цили с тоѣ рѣчки невелички? — —
Послали посла як під Варну. —
Поймаў-же посев турчанина,
Старенького ворожбита;
Стали єго випитовати:
Одколь Варни доставати?
Ой ци с поля, ци из моря,
Ци из тоѣ рѣчки невелички? —
Анѣ с поля, анѣ з моря,
Ино с тоѣ рѣчки невелички! — —
А в недѣленьку пораненьку
Бѣгут, пливут човенцями,
Поблескуют весолцями, —
Вдарили разом с самопалов,
Седми пядес.... от запалов,
Як полсодкою из гармати. —
Стали усѣ Козаки до ней ся добувати,
Стали Турки нарѣкати, —
Стали Варни доставати,
Стали Турки утѣкати,
Тую рѣчку проклинати:
Бодай рѣчка не процвитала!
Вѣчними часи висихала,
Що нас Турків в себе взяла! — —
Була Варна здавна славна,
Славнѣишіѣ Козаченьки,
Що тоѣ Варни мѣста достали,
А в ней Турків забрали. —
Казаў ми батенько пігнати кози
В зелену дуброву в густіѣ лози,
Кричала лаяла дѣдчая мати
Збудила з свѣтаня не дала спати,
За снуў а так крѣпко спаў три годинѣ
А все-ж то матенько з дѣдчой причини,
Під веду голову продру очоньки
Обачу, що не маш моєй козоньки.
Бѣгаю по лѣсѣ сюда не туда,
Назад ся вертаю не знаю куда.
Оглянь-ся, и бѣгу прудко до лѣса
Ци єй не зѣли волки до бѣса?
Бѣгаю по лѣсѣ собою нуџу
Щось лежит под садом з далека вижу
Обачу и з близька дѣвчину спячу,
Не смѣю збудити тільки не плачу.
И стисну дѣвчинѣ бѣлѣ ручоньки,
Оглянет-ся отворит чорні очоньки,
Кричала лаяла я не лякаў-ся
Най-же оченка на цюльоваў-ся. —