рева

рева

Ре́ва, ви, об. Плакса. Черк. у. О. 1862. IX. 119. Он рева яблука розсипала. Ном. № 13978. Ув. Ре́вище. Оце ще ревище!

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924