Словарь української мови (1924)/ревище
| ◀ ревизський | Словарь української мови Р ревище |
ревіль ▶ |
|
Ре́вище, ща, с. 1) Сильный ревъ. Як ускочив вовк у череду, а вона як счинить ревище. Лебед. у. 2) Мѣсто, гдѣ ревутъ коровы, волы, чуя кровь скотины. Буяють мов на ревищі бики. К. Пс. 89. Заревів Марко, як віл на ревищі. Стор. М. Пр. 19.