Під хмарним небом/Ярина

by Василь Чайченко

◀ Смерть отаманова

Під хмарним небом Василь Чайченко Ярина

Кохання ▶

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1893

Ярина.

 

1.

На гетьмана Дорошенка
Наступає лядська сила
І забрала міст багато
Й місто Калник обложила:

2.

 

Хоче теж його здобути

І на його бє з усюди, —
Та міцні міськії мури,
Ще міцнїш козацькі груди:

3.

 

Не попустють міста Лядсьтву,

Не дадутьця на поталу;
А Ляхи стоять та кажуть:
„Ми дошкулим їх помалу.“

4.

 

І у містї а нї крихти

Скоро хлїба вже не буде
І вже з голоду вмірати
Починають біднї люде.

5.

 

Ой міцні міськії мури, —

Тілки сам отаман знає,
Що хідник с під їх таємний
З міста в поле вибігає.

6.

 

І для певности отаман

Забеспечитися хоче:
Посила Івана-чуру
Вартувать хідник що-ночі.

7.

 

Знає ще про те Ярина,

Козакова вірна мила…
Пильно Йван хідник вартує,
І стоїть ворожа сила.

8.

 

Тиждень цїлий так минає

І почався тиждень другий;
Нївідкіль нема пособи,
Нївідкіль нема потуги.

9.

 

А Ярина молодая,

Повна вірної любови,
Хоч голодна, а що-ночі
Носить їсти козакові.

10.

 

„Ти від ворога лихого

Бережеш все місто, милий:
Їж, козаче, покріпляйся,
Бо на вартї треба сили.“

11.

 

І цїєї ночі тихо

Підійшла вона до його

І шматок останнїй хлїба
Принесла йому сухого.

12.

 

Промовляє: „Їж, коханий,

Бо на вартї треба сили,
Але-ж це шматок останнїй:
Умірать нам треба милий.“

13

 

А Іван їй каже стиха:

— Що нам с того, мила, буде,
Що с тобою помремо ми
Так, як ті дурнії люде? —

14.

 

„Але-ж що робити маєм?“

— Рятуватися, кохана!
Тайником с тобою пройдем
Ми до лядського гетьмана

15

 

— І покажемо їм стежку, —

Бо однак нам пропадати, —
А за те дадуть нам грошей, —
Будем жити й панувати! —

16.

 

„Бог с тобою, мій коханий!

Краще з голоду я згину,
Краще нам умерти в муках,
Анїж зрадить Україну!“

17.

 

— Як що так, то зоставайся —

Стежку й сам туди знайду я… —
„Нї, не підеш, не пустю-бо,
Всїм про зраду роскажу я!“

18.

 

— А, так ти!… — Ножем у груди

Він дївчинї наміряє,
Та Ярина відстрибнула,
Руку Йванову хапає.

19

 

І борня у їх смертельна

Почалася серед ночі:
Не пуска Ярина руку,
Він ножем ударить хоче.

20.

 

І пистоль вхопила в його —

Стрель далеко відгукнувся:
„Краще вмри, нїж маєш зрадить!“
Він одразу похитнувся,

21.

 

Пада він і в неї руку

Вирива у ту хвилину
І ножем у білі груди
Вдарив дївчину Ярину.

22.

 

Захиталася безщасна

І до долу пада… Всюди
Зворушилося козацьтво
І на стрель той збіглись люде.

23.

 

Перед їми Йван убитий

І дївчина біля його…
Підвелася: „Білш не зрадить
Зрадник цей уже нїкого…

24.

 

Одбивайтесь!… Не давайтесь!…

Хай повік живе Вкраїна!…

Прощавайте!…“ І до долу
Впала дївчина Ярина…

25.

 

День минув, і з Дорошенком

Вже до міста йде підмога,
І Ляхи знїмають табір,
А містяне славлють Бога:

26.

 

Щиро молютьця і плачуть,

Поминаючи Ярину,
І сьпівають память вічну
Всїм, хто вмер за Україну…

Увага: Року 1671. в осени, за польского короля Михайла, гетьман коронний Собіський облїг м. Калник і таки добре дошкулив йому, але не міг здобути і пішов геть тії-ж осени.