Під небом сояшним ясним Полїг коханий мій…
Чом не лягла я вкупі з їм В труну в землї сирій?
Коханий мій так лїс любив — Лежалиб вдвох ми там,
Над нами лїс би гомонїв, Пташки сьпівалиб нам.
Веселі вільнії піснї Там потїшали-б нас,
Росквітли-б квіти там рясні В роскішний лїтнїй час.
А як зіма туди-б прийшла І як би гай затих, —
Було-б нам накриття з срібла, С каміннїв дорогих.
Навкруг снїги, вітри шумлять, А нам, коханий мій,
Було-б не холодно лежать В трунї в землї сирій,
Бо ми обнявшися-б лягли С коханням у серцях:
Воно палало на землї, Не згасне й у снїгах.
О, чом же, чом я не лягла С коханим там моїм?
Я мук не знала-б і була На віки вічні з їм…
|