Під хмарним небом/Отаман Музика
| ◀ Купання | Під хмарним небом Отаман Музика |
Іван Попович ▶ |
|
Велика громада
Зійшлася з усюди
Весела і рада.
Стовпи іс петлею;
Страшний гайдамака
Стоїть перед нею.
Громада велика,
Що згине сьогоднї
Отаман Музика.
Тепер доживаю —
Нехай перед смертю
В свистілку заграю.“
Драбина велика, —
На нижньому щаблї
Спинився Музика.
І дме він губами,
Послав дзвінкий голос
Степами-лїсами:
У темному гаї,
Високая тирса
В степу коливає.
„Гей чуєш бо, брате!
Покинь! на тім сьвітї
Час буде дограти!“ —
Ще втну я сьпіванку,
В сьпіванцї уславлю
Свою я коханку.“
Ще вище ступає,
До степу, до гаю
Він голос пускає.
З несьвіцького грання,
Здіймалось бурхливе
В річках хвилювання.
— „Гей чуєш бо, брате!
Кінець вже драбинї, —
Нам треба кінчати!“ —
Я ще раз заграю —
Що кидаю в сьвітї,
Те все повітаю!“
Отаман Музика,
І пісня лунає
Могутна і дика, —
Сховали пів неба:
— „Гей чуєш?“ — кат знову, —
— Кінчати нам треба!
Він грає і грає:
Від рік і від моря,
Від степу, від гаю
Чудною луною:
Сто душ гайдамаків
Гукнуло: „до бою!“
Бий Лядсьтво прокляте,
В петлю того ката
Тягни, пане-брате!“
Будинки палають:
Ревуть гайдамаки:
„Оттак у нас грають!“
