Під хмарним небом/На полї
◀ Могила | Під хмарним небом На полї |
Зрада ▶ |
|
На полї.
Блиснули вже коси, упали покоси,
Рядками снопи полягали;
Під сонцем пекучим із лихом гнїтючим
У полї усї працювали.
Нї піснї, нї слова — затихла розмова:
Вся сила пішла на роботу;
З обличча, як сльози, течуть на покоси
Струмочки гарячого поту.
Вже сонечко нижче і вечір вже ближче —
Не роблють потомлені руки:
Зійди, нічко, тихо, сховай усе лихо,
Вкрий груди, наболяні з муки!
І ніч наступає, пливе — випливає
І сяє сріблом місяченько…
Вже край і роботї… Забувши турботи,
Сплять батько, і доня, і ненька.
Зірки-ж серед ночі, як Божії очі,
З високого неба сияють
Й тихесенько — тихо на людськеє лихо,
На стомлений люд поглядають…