Під хмарним небом
Василь Чайченко
З минулого
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1893
З минулого.
 
I.

Ми зустрілися звичайно,
Як стріваютьця всї люде,
І холодні та спокійні
Зоставались наші груди.

Ми недбало розмовляли,
Розійшлися теж недбало,
Не помітивши нї трохи,
Що кохання вже вставало.

І вже потім ми с тобою
Догадались помічати,
Що воно горить, палає
І не хоче погасати.

II.

Ночі зоряні і тихі
Нам спріяли до кохання,
Ми їм дякували дуже
За ласкаве їхнє сяння.


Хоч зірки й далеко сяли
І — здавалось — їм байдуже,
Але-ж я те знаю добре —
Вірить їм не треба дуже.

Бо, здавалося, лукаво
Часом так вони всьміхались,
Як с тобою ми, кохана,
Пригорнувшись цїлувались.

Ми тодї не розуміли,
Що той усьміх і до чого,
Та і часу ми не мали
Розуміть тодї нїчого…

III.

Що вже далї там зробилось,
Росказати не здолаю, —
Мабуть просто догорів нам
В грудях той вогонь до краю.

Ми ізнову розійшлися,
Тілки вже не так недбало:
Невдоволенеє серце
В грудях нам обом ридало,

Бо розбитую надїю
В серцї ми несли с собою
І, зневірені без краю,
Вже браталися з нудьгою.

І тодї, чого ті зорі
Усьміхались,  — розібрали:
Часу вільного багато
Ми на те обоє мали…