Під хмарним небом/В ночі на могилї
| ◀ На чужинї | Під хмарним небом В ночі на могилї |
Нї не плач ти, ридання спиняй… ▶ |
|
В ночі на могилї.
В ночі на могилї високій
Стою і дивлюсь навкруги —
Степи тілки мріють широкі
Та здалека темні луги.
І край того степу зникає
В туманових хвилях ясних,
А місяць сріблом обливає
Їх з неба в проміннях своїх.
І серце полинуть бажає
Туди, аж до краю степів,
Туди, де ще воля гуляє,
Де галас людський не гучнїв.
Там тілки кістки ті козачі
Та кровю полита земля, —
Здаєтьця мінї, що неначе
Зміцнїла-б там сила моя:
Там волю дїди боронили
І там поховали її, —
Я вірю: сьвяті їх могили
Підбілшали-б сили мої…
А зорі на небі сияють,
А місяць так ясно блищить,
Простори в туманї втопають,
Степ, тихо заснувши, лежить.
І мовчки стою на могилї,
Стою і дивлюсь навкруги —
Білїють степи, як білїли,
Чорнїють далекі луги…
