Під хмарним небом
Василь Чайченко
Вагання
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1893
Вагання.
 
I.

Серце моє защеміло у грудях і болем солодким
Знову його обнїмає: сьпівать мінї хочетьця й плакать.
Тілки тепер я не знаю, про віщо мінї вже сьшівати,
Плакать не знаю по кому й по чому мінї…

II.
 
Чує прибитеє серце в собі іще силу живущу:

Знаю, — воно не умерло іще і вмірати не хоче;
Знаю, що радощів знову і щастя воно забажає,
Буде шукати і знайде і знов його щастя одуре,
Й знову крівавими слізьми заплаче поранене серце…

III.
 
Долею я керувати хотїв і собі своє щастя

Сам збудувати змагався. Усе те химери були:

Всї поривання розбились, і тяжко вразилося серце.
Що-ж чи не краще так буде, коли своїй долї віддамсь?
Хай вона робе зо мною що хоче і що вона знає, —
Щастя тодї чи не білше в життї я своєму знайду?

IV.
 
Як то? віддамсь я чомусь? силї якійсь невідомій?

Я, той, що розумом зорь, далеких сьвітів досягає,
Хто перводжерело знать над силами сили змагався?
Мушу я силї слїпій скоритись як раб той? Нїколи!
1891.