Під небом зоряним
| ◀ Романс Ліонеля | Під небом зоряним пер.: Юрій Отрошенко Під небом зоряним |
Журавлі ▶ |
|
|
(музика Є. Фоміна, вірш К. Подревського)
Коні мчать, як вихор, з бубонцями,
Блимають десь вогники здаля...
Прагне зір - за ними, до нестями,
А надія - душу звеселя!
Приспів: Щоб - вік, нескореним,
Під небом зоряним -
Летіти шляхом,
що аж - миготить!
Із вічно юною,
Із семиструнною,
Бо від пісень -
душа моя - бринить!
Днів минулих - спогадів навали -
Разом - не позбутись, аніяк!
Щастя ми своє - промандрували,
Ще й - пісень співали - надурняк!
Приспів
В рідний край - нелегкими шляхами
Повернутись - доля кличе нас!
Де - майнули коні, ==з бубонцями,
Інші, знов, - промчаться, ще й не раз!
Приспів
Все було: і радощі, і муки,
Звабили і зрадили літа!
Де - твої тендітні ніжні руки?!
Де - любов, і грішна, і свята?!
Життя - кінчається,
Хоча й - пручається, -
Нічого вже не вдіять,
не змінить!
Та, знов, - регочеться,
Співати - хочеться,
Бо від пісень -
душа моя - бринить!
Час - іде, примножуючи болі,
Та, невдовзі, раптом,
все - мине!
І тоді - на цвинтар,
вже - поволі,
Повезуть, небіжчика, мене!
Дорога - точиться,
Надія - дрочиться,
І ні на мить - життя не зупинить!
І, знов, - регочеться,
Співати - хочеться,
І від пісень - душа моя - бринить!