Пролїсок/Спогадання
| ◀ Нудьга без краю; серце гасне… | Пролїсок Спогадання |
Запитання ▶ |
|
Спогадання.
Згадав я вас, — і якось тихо
На серцї хорому стає,
Потроху легша давне лихо,
Чи тільки злегшанє вдає.
Згадав, — і наче ангел мира
Душі побитої торкнувсь,
Утїшний звук зриває лїра,
Покій загублений вернувсь.
Всї наші стрічи так короткі,
Так несподївані були…
Та ваші риси — милі, кроткі —
До-віку в память залягли!