Пролїсок/Нудьга без краю; серце гасне…
| ◀ До бандури | Пролїсок Нудьга без краю; серце гасне… |
Спогадання ▶ |
|
***
Нудьга без краю; серце гасне;
Сном перекинулась весна, —
Її не знав я… лїто красне
В тюрмі за нею промина.
Залїза вічні наді мною…
Гнїтить мертвота… сум та сум…
Вагуча пітьма пеленою
Що-раз ляга на скутий ум.
Та все любовю бють ся груди;
Бажав би віки працювать,
До миру кличучи, щоб люди
Людий спішили розкувать!