Пролїсок/Нудьга без краю; серце гасне…

by Павло Граб

◀ До бандури

Пролїсок Павло Граб Нудьга без краю; серце гасне…

Спогадання ▶

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: накладом Костя Панковського, 1894

^**^*

Нудьга без краю; серце гасне;
Сном перекинулась весна, —
Її не знав я… лїто красне
В тюрмі за нею промина.

Залїза вічні наді мною…
Гнїтить мертвота… сум та сум…

Вагуча пітьма пеленою
Що-раз ляга на скутий ум.

Та все любовю бють ся груди;
Бажав би віки працювать,
До миру кличучи, щоб люди
Людий спішили розкувать!