Пролїсок/В далечінь
| ◀ Народові єврейському | Пролїсок В далечінь |
Виклик ▶ |
|
В далечінь.
За морем холодним, в далекій чужинї,
Де сонця нїколи не видно з тайги,[1]
Де нетри, болота лихі та пустинї,
Та скали кремінні, та вічні снїги…
Де тьма та неволя одвіку й довіку,
Де стогону опріч нїчого не чуть,
Де гине надїя, де муки без лїку,
Де сльози невільницькі тільки течуть…
Де люде на себе кайдани гартують,
Де рідного брата запеклі брати
Що божу годину на пласї катують…
Там, сестронько люба, конаєш і ти.
Не падай до туги, красуй ся, мій квіте;
Велике та славне страдання твоє
Шлях терну та крови любовю осьвіте, —
Неволя живої душі не убє.
Помянуть твій образ бездольцї закуті,
Стомленим від долї про тебе звістять;
Міць викличуть муки твої незабуті,
Перлинами сльози колись заблестять!
——————
- ↑ Тайга – дрімучий сибірський лїс.