Політика Наркомосвіти в галузі мистецтв/Боротьба за репертуар

Політика Наркомосвіти в галузі мистецтв
Микола Скрипник
Боротьба за репертуар
Харків: «Український робітник», 1927

Товариші! Замість трьох доповідей, що повинні були стояти на порядку денному вашого з'їзду, а саме: доповіди про ро боту відділу мистецтва Народнього Комісаріяту Освіти, про роботу ВУФКУ та про роботу професійну в галузі мистецтва, правління вашої профспілки визнало за доцільніше об'єднати всі ці три доповіді в одну, закликавши мене доповідачем.

Мені зараз доведеться у своїй доповіді звернути увагу на досить велику кількість питань із досить великого обсягу роботи, що її провадять різні інституції Наркомосвіти.

Насамперед завважу, що мені довелося, як то кажуть, „з корабля на бал“ робити свою доповідь. Я лише три тижні Народнім Комісаром Освіти. Отже, напевне, я про багато питань не зможу говорити, бо ще багато дечого не знаю. Я кажу про це одверто, але тим самим не ухиляюся від будь-якої, навіть найгострішої, критики, якщо може я не відповім тим бажанням, що має профспілка робітників мистецтв.

Передо мною лежать цифри кількости членів профспілки робітників мистецтв, з яких видно, що з 17.144 членів профспілки акторів — 4.840, цеб-то 28,2%; режисерів, помічників та суфлерів — 2.081; цеб-то 19,6%. Коли додати сюди музи кантів та робітників естради й цирку, то загалом буде 29,8%.

Беручи взагалі — більше як половина, а саме 52,5% всіх членів профспілки, — це робітники мистецтв, що працюють саме в установах, якими відає через відділ мистецтв НКО. Тому, йдучи по лінії найбільшого опору, дозвольте мені й почати свою доповідь з цієї галузи роботи.

БОРОТЬБА ЗА РЕПЕРТУАР

Передусім, що до того матеріялу, що над ним доводиться працювати культурно-освітнім мистецьким установам в нашій державі, і що над ним доводиться працювати більш як половині членів робітників мистецтв — це репертуар. Про репертуар я й почну говорити.

Репертуарний комітет за останній рік розглянув 713 різних театральних творів. Розглянувши їх, він 442 твори вибрав і припустив до театральних та естрадних вистав, а 271 твір заборонив.

Тепер я дам вам цифри з окремих галузей цього репертуару.

З опереткового репертуару дозволено — 14, заборонено — 5, з російського репертуару дозволено — 259, заборонено — 94, з українського репертуару — дозволено 111, заборонено — 133, з єврейського дозволено — 37 п'єс, заборонено — 27. В дитячому репертуарі 19 дозволено і 12 заборонено.

Треба, товариство, розглянути ці цифри. Вони говорять, що 30%, ц.-т. 271 п'єсу із 713, комітет заборонив і лише 442 п'єси дозволив до театральних вистав.

Мотиви, що керувався ними репертуар ний комітет забороняючи чи дозволяючи п'єси, є найбільше такі: або із-за хиб що до діялекту, або з художнього боку, або з ідеологічного. Більшу кількість заборонено п'єс з міркувань їхніх художніх хиб. Це — просто писанина, якою довгий час годувала нас літературна й театральна халтура.

Наркомос через свій репертуарний комітет передусім ставив собі завдання, проводячи керовництво театром, усунути шкідливі, негідні п'єси, що нічого не дають глядачеві, не дають змоги й акторові виявити його творчі художні сили, а також які не являють собою художньої вартости взагалі.

Невелику кількість п'єс не припущено до театральних вистав через їхні ідеологічні хиби. Мені нема чого перед професійною спілкою робітників мистецтва доводити, що такі п'єси, які по суті своїй є ідеологічно хибними, які мають інший напрям, аніж цілий пролетарський загал, які виховували б людей у ворожому пролетаріятові напрямі, є неприпустимими для театральних вистав.

Театральне мистецтво є одна з наймогутніших засобів виховання людства й один із наймогутніших засобів ідейного й психологічного впливу на глядачів. Через театр, через виставу, через роботу режисера й актора, а, значить, і через роботу автора проходить безпосередній вплив на глядача — на робітника й селянина. Тому, зрозуміло, ми й ставимо своїм бажанням і своїм завданням виховання в усіх напрямах нашого трудящого люду, ставимо своїм завданням піднесення їхнього почуття, щоб вони були дійсно культурно-освіченими громадянами нашої республіки. Театр має своїм завданням піднести життьові і продукційні сили нашого суспільства в боротьбі за збудування соціялізму в нашій країні.

Зрозуміло, коли ми таку велику ролю надаємо театрові, то звідціль виникає доконечна потреба уважно стежити за тим, щоб у репертуарі театральних п'єс, що над ними працює театральний режисер і актор, не було хибних, ідеологічно ворожих напрямів та впливів, і тому я певний, що ця галузь роботи НКО в репертуарнім комітеті не зустріне гострої критики з боку безпосередніх робітників театру, з боку профспілки робітників мистецтв.

Додам, одначе, що всі ці дані говорять про п'єси театральні, а що до репертуару естради, то його розглядали місцеві і окружні репертуарні комітети, і в мене ще нема ніяких підсумків цієї роботи. Можна, однак, сказати, що ця робота там налагоджена трохи гірше, ніж у центральнім репертуарнім комітеті, і перед Наркомосом, вкупі з профспілкою робітників мистецтв, стоїть завдання оздоровити естрадний репертуар.

Ще декілька слів про роботу репертуарного комітету. З наведених цифр видно, що з українського репертуару дозволено 111 п'єс, не дозволено — 133, з російського дозволено 259 і 94 не дозволено, з єврейського — 37 дозволено й 27 заборонено.

Я повинен зазначити, що ці цифри, однак, ніяким робом не свідчать про якусь особливу, більшу суворість репертуарного комітету до українських п'єс, в порівнянні з російськими п'єсами. Це значить, що український репертуар перебуває ще в менш стабільному стані, аніж російський репертуар, і наша українська драматична творчість ще й досі блукає в темряві й шукає шляху і дає ще велику кількість тої репертуарної писанини, про яку я вище згадував.

Товариство, дозвольте, однак, сказати, що хоч цей шлях впливу на театральний репертуар Наркомос досить значно використовував, проте, не зовсім достатньо. Це був лише підбір того, що дає продукція суспільства, а завдання активної участи НКО — забезпечити театрові ідеологічно й художньо бездоганний театральний репертуар — ще перед ним стоїть. Перед Наркомосом стоїть завдання утворити й змицнити наш освітньо-театральний кадр. Що до цього у мене нема цифр, бо їх ще поки не підбито, бо це питання досі ще не притягло до себе відповідної уваги НКО, але його треба налагоджувати різними засобами, як, наприклад, конкурси, допомоги то-що, з тим, щоб притягти до праці сталий, постійний авторський кадр і закріпити його до постійної праці. Треба, щоб питання драматичного твору для театру не було далі „отхожим промислом“ для письменника, а стало б окремим завданням, щоб таким робом наш театр забезпечити новішим репертуаром.

Те саме і що до вищого музичного комітету, репертуарного комітету для музичних творів. Словесний текст музичної п'єси, коли він є, виходить по розгляді його у вищому репертуарному комітеті. Вищий музичний комітет за минулий рік розглянув 422 музичних твори, з них дозволив 313 і заборонив 109. Я зовсім навіть не торкався перевірки НКО діяльности вищого музичного комітету, і тому ще не можу сказати, якої лінії дотримувався НКО що до музичного комітету. Можу лише сказати, що стоїть завдання підвищити якість музичних творів перед вищим музичним комітетом, бо ж не недопущених до друку та до поширення музичних п'єс через їхню низьку музичну якість є більше, ніж творів дозволених.

Я не можу зараз сказати наскільки повно ці питання перед нами поставлено, але можу зазначити, які завдання має перед собою НКО в цій галузі. З одного боку, треба підтримати українську пісню й думу, їхнє оброблення й піднесення до високої якости музичного твору. З другого боку, стоїть завдання підтримки й витворення нової музичної художньої української творчости — симфонії.

Робота музична у нас досить поширена: з 37 професійних шкіл на терені України, наприклад, 27, цеб-то більш ніж 70%, це школи музично-професійні. Але це більш учбові установи для навчання, а не школи підготовки робітника мистецтва. Тому треба змінити погляд на художню творчість в галузі мистецтва і надати їй особливої ваги в нашій державі.

Додам ще дещо про роботу обох комітетів — і вищого репертуарного комітету і вищого музичного комітету. Тут досі НКО мав своїм завданням і далі також уважно стежитиме, щоб ці репертуарні комітети, випускаючи ідеологічно витримані й солідні своєю художньою якістю твори, не придавлювали того чи іншого художнього напряму чи в галузі театральної роботи, чи в галузі музичної роботи. Ми стоїмо за широке переведення боротьби й конкуренції художніх течій і всіх напрямів в усіх галузях, і НКО буде йти до того, щоб підставою роботи репертуарних комітетів було завдання підтримати художні досягнення кожного з напрямів. І тому, коли взяти, наприклад, театр, то й через репертуарний комітет і через інші засоби НКО звертатиме увагу однаково на всі театральні напрями, як художнього реалістичного, побутового театру, як і нового театру конструктивіського, і не одмовиться від підтримки таких примітивніших художніх течій, як, наприклад, художня „агітка“.