Поезії (Свідзінський, 1940)/З поеми Гесіода «Роботи й дні»
| ◀ І ароматно вечір віє | Поезії З поеми Гесіода «Роботи й дні» |
Нанана Боселе ▶ |
|
В часі, коли зацвітає будяк і, на дереві сівши,
Безперестанно і густо спід крил тріскотющих цикада
Ллє свою пісню дзвінку серед млосної літньої спеки, —
Кози бувають найгладші, вино здається найлуччим,
Повні жадання жінки, чоловіки украй нездолящі.
Тяжко їм Сіріус лютий коліна і голову сушить,
Аж пов'яває все тіло. Тепер відпочинь супокійно
І в холодку під скалою біблінським вином покріпися.
Доброго хліба візьми, молока від кози молодої,
М'яса шматок від телиці, що паслася в лісі на брості,
Або з козят-перваків. І все вином пломенистим
У холодку запивай, вдовольняючи серце їдою,
До пругкокрилого вітра Зефіра лице обернувши
Та до ясного ручаю, що вічно біжить на долину.
Тільки вино на три чверті розводити треба водою.
Скоро почне Оріон убиватися в силу, негайно
Слугам кажи молотити священний ужинок Деметри
На уторованім добре току, де вітри провівають.
Зерно як слід переміряй, тоді позсипай його в станви,
А як готові запаси дома усі поскидаєш,
Я би порадив безхатнього сторожа взяти й бездітну
Наймичку — клопіт важкий, як у хаті слуга з немовлятком.
Пса-гострозуба дістань та й не жалуй його годувати,
Хай стереже він тебе від такого, що вдень спочиває.
Сіна й полови собі наноси, щоб було до нового
Мулам твоїм та волам. А потому хай слуги спочити
Милим колінам дадуть і з волів поскидають їх ярма.
Може бере тебе хіть по бурхливому плавати морю,
То пам'ятай: як жахна Оріонова сила скидає
З неба Плеяд і вони потавають у море туманне,
Сильно тоді починають усякі вітри буйнувати.
Отже в той час не держи корабля на похмурому морі.
Припам'ятай мою раду й роби на твердім суходолі.
Витягни з хвиль корабель, обклади його міцно камінням,
Щоб не упав він від сили вохкої навального вітру.
Затичку в дні відоткни, бо згниє він від зливи Кроніда.
Снасті гарненько полагодь усі, позанось їх додому
І, позгортавши, сховай корабля мореплавного крила.
Зроблене міцно стерно почепи над димливим багаттям
Та й дожидай, поки прийде на плавання добра година.
Бистре судно тоді в море стягни, наладуй його кладдю.
Тільки такої бери, щоб додому з прибутком вернутись.
Так і наш батько чинив, нерозсудливий Персе, як плавав
На кораблі по морях, добуваючи чесно зарібок.
Так і сюди він прибув по широкопросторому морю
На чорнобокім судні, еолійську покинувши Кіму.
Не від дозвілля, добра чи багатства відтіль утікав він,
Тільки від бідності злої, що людям Кронід посилає.
Край Гелікона осів він у Аскрі, злиденній слобідці,
Прикрій взимі, неприємній улітку, не милій ніколи.
Отже затям собі добре, мій Персе, що в кожному ділі
Треба вважати на час, а найбільше за все — в мореплавстві.