Поезії (Іван Кулик)/Новий рік у тюрмі
| ◀ Жовтень на чужині | Поезії Із книги «Зелене серце» (1923) Новий рік у тюрмі |
Особисте ▶ |
|
Новий рік у тюрмі
Новий рік у тюрмі: не дуже приємно,
Та я тим не дуже й переймаюсь.
Загасили вогні: вже темно.
Але я не роздягаюсь.
Треба дочекатись північної години, —
Звичай того вимагає;
Скоро час той, мабуть, пролине…
Ось — уже в коридорі годинник співає:
Раз… два… три…
— Дванадцять — вже новий на карку,
Дев'ятнадцятий минув —
вітай нас, Двадцятий!
Ех, шкода — нема чим наповнити чарку,
Щоб у шану твою підняти…
Але мрії райдужним водограєм присли,
І вже думкою я на Вкраїні,
За вікном — Дніпро замість Вісли, —
Мій забутий, мій синій!
Де Варшава? Це ж мій злотоверхий
В небо впився Софіївським собором,
І славетні мури Печерські,
I палац з червоним прапо́ром!
Неба розідране переливними дзвонами,
На вулиці — святошної юрби розливи.
Мальовничі плями — червоні… червоні!
І вільні, переможні співи.
Хай отут, на вікні моїм, — грати,
Але думки — святошні й легкі:
З Новим роком! Вітай нас, Двадцятий!
— Щасти вам доля, товариші далекі!…
Варшава, 1920