Поезії/Баляда про одного із ста

Поезії
Майк Йогансен
Ясен
Баляда про одного із ста

• Інші версії цієї роботи див. Баляда про одного із ста

Харків: «Рух», 1933

БАЛЯДА ПРО ОДНОГО ІЗ СТА

На заводі під час випробовування мотор-аґреґату ротор почав рвати з статора навої проводу. За скілька секунд могли загинути тижні й місяці ударної роботи. Комсомолець І. кинувся навпростець між численних кабелів виключати мотор, і його ударило струмом.

День.
Дванадцять годин.
Сімсот двадцять хвилин.
Сорок три тисячі двісті секунд.
День
один,
другий
день,
один за одним
дні
ідуть.
Сонце ронить секунди,
Об ванадій витерті,
Ходить сонце-корунд
об вал
— день
— Наздогнати і випередити! —
сказав
Ленін.

День наздоганяв ніч,
Ніч відставала від дня.
Цех обточував Річ
— Водяного серце коня.

Кіловат десять тисяч гнав
В ґенераторний аґреґат
Порогів горяних лав
Вернути силу назад.

Обід. Сон. Любов
Віддавала молодь в мотор.
Ні один з них не відійшов —
Їх було як один — сто.

Статор у спробній стоїть,
Недвижно ротор застиг у серці.
Мотор змонтовано. Одна мить,
Остання мить, що мотор мертвий.

Дано контакт. І загув струм
Кіловат кожен — робоча струна,
Десять тисяч таких струн
Вигравають у серці — такого коня.

Та що за звук? Харчать груди,
Навоїв узду ротор рве.
Як уражені громом заскніли люди.
За навоєм навій зриває і рве.

Ще одна секунда — і все пропало!
День! Ніч! День! Ніч! День!
Зриває кожен оберт металу.
День! Ніч! День! Ніч! День!

День,
дванадцять годин,
сімсот двадцять хвилин,
сорок три тисячі двісті секунд.
Обід. Сон. Любов
Віддала молодь в мотор.
Ні один з них не відійшов,
Їх було як один — сто.

Кинувсь один із ста
У чагар електричних колій
Межи написи: „Смерть! Стань!“
Навпростець. І цех збожеволів…

…Стала секунда — століть міт,
Як поневолених через віки навала
Літопис тисячі рук, рукопис тисячі літ
Як історія людства — секунда стала.

Стала секунда — як той день
Восени, коли взяли владу,
Секунда стала — як та ідея
Років п'яти народилась у Радах.

І іде світом, сама як світ
Мільйонів ват у ночі синій
І сяє вперед на мільйони літ,
І цей мотор — це її дитина.

Сорок три тисячі двісті секунд,
сімсот двадцять хвилин,
дванадцять годин,
день
один,
другий
день…
Сонце — круг карборунда,
об ванадій витертий.
Обточує вал
— день.
— Наздогнати і випередити! —
сказав
Ленін.
…Це була — та секунда!..

Рука на рубільнику. Тріск.
Вилучає силу з струн
Нога над струнами. Іскра.
Оступивсь і упав на струм.

Гуде урятований цех.
Поволі мотор одгув,
На руках несуть — це,
Це те, чим сотий був.

Блідий лікар руку взяв
І завмер: з глухих глибин,
Як спомин зів'ялих трав,
Співала серця машина.

— Живий! І сну і любови
Молоде тіло зазнає…
Вперед, хлопці. Будьте готові.
Революція не вмирає.

Дивіться: почався день:
— Сорок три тисячі двісті секунд,
Сімсот двадцять хвилин,
дванадцять годин
день.
Сходить сонце-корунд,
об ванадій витертий,
І обточує вал
— день.
— Наздогнати і випередити! —
сказав
Ленін.