Повстання анголів/XXIV
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Розділ XXIII. Де можна задивлятись на чудову вдачу Бушотти, що противиться насильству і схиляється перед коханням. Хай же ніхто після цього не каже, що автор лютий на жіноцтво | Повстання анголів пер.: Евг. Касяненко Розділ XXIV Переказує всі примхи долі, що їх мусив зазнати Лукрецій Пріора Вандома |
Розділ XXV. Де Моріс знаходить свого ангола ▶ |
|
Лєже Масьє, нащадок Лєже старшого, палятурник з улиці Абатств, мавши своє ателье проти старого будинку батьків Сен-Жермен-де-Пре, де тепер міститься безліч шкіл і вчених товариств, мав робітників дуже гарних, але дуже мало, і задовольняв свою стару терпляче придбану клієнтуру дуже поволі. Шість тижнів минуло після того, як отримано було замовлення m-r Сар'єта, а Лєже Масье ще навіть не брав його книжок у руки. І тільки по упливі п'ятидесяти трьох днів, перевіривши книжки по спискові Сар'єта, палятурник роздав їх робітникам. Не побачивши в спискові маленького Лукреція з гербами Пріора Вандома, Лєже Масьє вирішив, що ця книжка прибула від котрогось иншого клієнта. А як Лукрецій не був згаданий і в ніякому иншому спискові, то врешті його будо замкнено в шахву. Звідси нищечком витяг і поклав його собі в кишеню одного дня син палятурника, молодий Ернест. Він був закоханий в одну пралю, що жила по сусідству і звалася Розою. Роза любила гуляти за містом і слухати пташиний спів у гаях. Отже, щоб забезпечити собі можливість повести її пообідати в неділю до Шату, Ернест продав Лукреція за десять франків старожечникові на вулиці Сен X., дядькові Моранже, що не цікавився походженнями купованих ним книжок. Дядько Моранже продав цей томочок того ж дня за п'ятдесят франків m-r Пусарові, книгареві в передмістю Сен-Жермен. Цей добродій вивів штемпель, що вказував приналежність незрівняного примірника і передав його за п'ятсот франків добре відомому аматорові, Жозефові Мейєрові, що зразу ж відступив його за три тисячі франків m-r Ардонові, книгопродавцеві. M-r Ардон поніс Лукреція великому книжному домові M-r Р., що заплатив йому шість тисяч, а через два тижні зі значним баришем перепродав книжку княгині Горс. Ця добре відома в вищому паризькому світі дама цікавиться картинами, книжками й порцеляною; вона переховує в своїм отелі на вулиці Єни колекції виробів мистецтва, що свідчать про її ріжноманітні знання і гарний смак. В липні місяці, коли княгиня Горе поїхала до свого палацу в Сарвіль у Нормандії, до отелю на авеню Єни навідався вночі злодій, що мусив належати до банди колекціонерів, спеціялістів на виробах мистецтва.
Як встановила слідча влада, грабіжник по ринві вибрався на другий поверх, потім ступив на балкон, видавив шибку, повернув шпінгалети і вліз у велику галерею. Тут, зламавши кілька шахов, він вибрав собі речі по своїй уподобі, здебільшого невеличкі й коштовні, — золоті скриньки, кілька річей XIV віку зі слонової кости, два цінних рукописи XV віку і книжку, що секретар княгині записав просто як «сап'ян з гербами» і що саме й була Лукрецієм з Еспарв'єнської бібліотеки.
Винуватця — думали на англійця кухаря — не знайшли. А через два, мабуть, місяці якийсь молодий, ставний, добре виголений добродій проходячи нишком і непомітно улицею Курсель, завітав до дядька Ґінардона і подав йому Лукреція Пріора Вандома. Антиквар заплатив йому сотню су, оглянув книжку, зрозумів її ціну й красу і поклав її в шухляду комода з фіалкового дерева, куди завжди ховав найкоштовніші речі.
От яких примх долі зазнала за один сезон ця чарівна книжечка.