Повна збірка веселих віршів/Мошко-асесор

Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки про Жидів
Мошко-асесор
• Цей текст написаний желехівкою. Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Мошко-асесор.

Чи ісправник, чи асесор,
Чи друга огида —
Забула ся якось шпагу
На коршомцї в Жида…

 Бере Мошко тую шпагу,
 До боку чіпляє,
 Бере тхури на голову,
 Міни добирає.
Добрав міни станового,
Стає серед хати:
„Ей, єврейка! дай вішньовка!”
Давай викрикати.
 Вибігає його Сура:
 „Що ти, Мошку? що ти?”
 Але Мошка давай Сурі
 У маму пороти:
— „Да какой я тєбє Мошка?!
Бісова жидовка!
Відїш, кто я? я асесор!
Подавай вішньовка!…”
 Ізміряла його Сура
 Своїми очима,
 Понизила з чуд та дива
 Бідная плечима,
Тай думає: „Таж недавно
Судові тут пили, —
Може й справдї мого Мошка
Становим зробили…”
 Подає йому вишнївки,
 Хоче щось питати,
 Але Мошко: „Проч, єврейка!
 Пашла, дура, спата!…”

Пійшла Сура, лягла спати,
Мошко похожає…
Далї в сїни до пахолка
Двері відчиняє.
 — „Челавєк! паслуш, пахолок!”
 Верещить на того:
 Здєсь ночуєт пан асесор, —
 Не пускать нїкого!…”
— „Добре, добре!!…” хлопець каже
Тай лїг собі спати.
А сам Мошко, як асесор,
Засїв балювати:
 Сидить собі коло столу,
 Вишняк попиває;
 Що висмолить одну чарку —
 То і заїдає.
Аж тут раптом до коршомки
Під'їзджають сани,
І на санях хитаєть ся
Москалина пяний.
 Завдав собі, як видить ся,
 Таки добре гарту,
 А ще кричить: „Ей, єврейка,
 Подай сюда кварту!…”
Встає Мошко ізза столу,
Двері підхиляє:
„Да какая тут єврейка?”
З серцем промовляє:

 „Здєсь асесор, нє єврейка!
 Пашол вон скатїна,
 I нє сьмєй ти безпакоїть
 Сваґо ґаспадіна!…”
Схвативсь Москаль, як не було…
У коршму вбігає,
Та що сили нагайкою
Як Жидюгу скрає!
 Від одної пан асесор
 Десь іздимів з хати!
 А Москаль тодї до столу, —
 Давай балювати:
Пє вишнївку — губи липнуть,
Щупак надзїваний…
Стеребив все Москалина
Тай поїхав пяний…
 Встала Сура — нема Мошка,
 Тай собі гадає,
 Що десь може, як асесор,
 Службу відбуває.
Але якось з гори сїно
Тра було скидати;
Полїз хлопець іскидати —
Намацує пяти.
 Зворохнув ся пан асесор.
 Хлопець догадав ся:
 — „Чи не ви то, пане Мошку?”
 З сьміхом запитав ся.

— „А поїхав той Москвитер?
Іванцю, слухай-но:
Там голова під жолубом, —
Змилуй ся, подай-но!…
 Під жолубом… Памятаеш?
 Де коза стояла!…
 Як я лазив на драбину,
 То вона упала!”
— „Та-ж голова ваша з вами!
Що ви се зновили?
Як-би вона там лежала,
Ви б не говорили!”
 Помацав ся за голову,
 Сам переконав ся,
 Помаленьку, помаленьку
 З сїна підійняв ся.
Злїз, до хати, обняв Суру
Тай почав казати,
Як то його Москалина
Випудив із хати.
 — „А у тебе-ж була шпага!
 Як ти йому дав ся?”
 Як подала йому шпагу,
 Мошко аж підняв ся:
— „Та щоб йому, моя Суро,
З лихом так гикнулось,

Як мене за того шпагу
З голова забулось!”

 
——o——

——————

Шпага” (з московського), значить: шпада; „пороти” = плести, верзти; у маму пороти значить: лаяти по московськи, згадуючи матїр; „надзїваний” (з польського) значить: начиняний, з начинкою.