Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки на мужиків і козаків
Заяць
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Заєць
Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Заяць.

Винїс мужик гусака
В місто продавати,
А погані жидюки
Давай кепкувати.

 Обступили навкруги
 Бідного Іванця,
 Тай питають як на сьміх:
 „Що хочеш за зайця?”

Подивив ся наш мужик,
Тілько засьміяв ся:
„Геть, погана жидово!”
Тай далї попхав ся.

 Аж там його жидюки
 Знову обступають
 І знов його, як на злість,
 За зайця питають.

Плюнув мужик жидові,
Куди там попало…
Іде далї. — ба й йому
Щось непевно стало.

 „Хоч видить ся, що гусак, —
 Промовляє тихо, —
 А може то й не гусак,
 А так яке лихо;


Може дїдько, або що..”
З-тиха розважає.
Аж знов його жидова
За зайця питає…

 — „Ізчезай же, сатано!”
 Мужик обізвав ся
 І гусаком замахнув,
 Та як розмахав ся,

Та ним об землю гугуп
Посеред дороги!
А сам вуха затулив
Та з міста у ноги!

 
——o——