Перший рейд/Перший концерт. Алло! Харків!
| ◀ Аж ось і Париж | Перший рейд Перший концерт. Алло! Харків! |
Другий концерт. Диспут на тему: „Пан“ чи „Товариш“ ▶ |
|
Дуже рідко знаменитій концертній залі Плейєля доводилося вміщати в своїх стінах таку різнобарвну авдиторію. Дуже рідко, певне, був у цій залі і такий піднесений настрій та таке напруження.
Сяк-так вислухала авдиторія перший номер самої оркестри. І, здається, зручні монументальні кріселка з оксамитом і золотом ходором ходили від нетерплячки.
Аж ось 2-й номер. Легко, бадьоро й упевнено вийшли думчани на кін. 3-х тисячний натовп завмер на хвилину, щоб потім вибухнути довгими й гучними оплесками.
Кожний нумер програми виконувалося в „жахливій“ тиші… Заля скидалася на цирк під той момент, коли там десь нагорі, під височенною стелею виконується страшний карколомний трюк. Але, ледве завмирав останній акорд, як вибухав громохкий крик задоволення, і тисячі рук довго не припиняли гучних оплесків.
Французьке „Браво“ перемішувалося з українським „Слава“. А, по закінченні відділу, за лаштунки прийшли і Ансерме, і Глазунов, і в найтепліших словах виголосили свою подяку керівникові капелі Городовенкові за його виключну роботу. „Думці“ ж Ансерме сказав, що надзвичайно радий, що саме на його долю випало щастя дириґувати таким прекрасним хором.
По закінченні II відділу, що в ньому „Думка“ мусіла була повторити „на біс“ Мусоргського, вся заля так само, як і дириґент оркестри, улаштували хорові бучну овацію. Сотні привітань від прихильників, сотні міцних стискань рук протягом всього шляху від сцени й до вулиці були блискучим доказом не абиякої перемоги радянського мистецтва. Це був справжній тріюмф „Думки“.
Скромний букет червоних квітів від СУГУФУ (спілка українських громадян у Франції) завершив цей перший концерт „Думки“ в Парижі.
З цього концерту ми категорично переконалися, що французи люблять мистецтво.
Другого ж дня вся преса, не виключаючи й „Последних новостей“ та „Возрождения“, — визнала високий мистецький рівень капелі, її виключну музичність, зорганізованість і багатство голосового матеріялу.
Радіо з Ейфеля передавав „Думку“ на найдовшій хвилі і, кажуть, чути було дуже гарно аж у Москві.
Алло! А чи на України чули?