Перво́цвітъ/Заспівъ

Перво́цвітъ
Грицько Кохнівченко
Заспівъ

• Цей текст написаний одним з ранніх фонетичних правописів до кулішівки.
• Для робіт з подібними назвами див. Заспів

Одеса: 1871

Заспівъ.

Су́мно міні розстова́тись
Зъ сво́ими квитками,
Су́мно міні розлуча́тись
Зъ сво́ими дітка́ми.

Су́мно міні, ду́же сумно,
Ко́ли я згада́ю,
Що коха̀въ іхъ, пильнова́въ ихъ —
Те́перь покида́ю.

Покида́ю, оставля́ю,
Однихъ на чужи́ни,
Що́ ще може сирома́хи,
Де́ небудь заги́нутъ.

Су́мно, су́мно, та́ що зъ то́го
Не́ поможешъ го́рю,
Мушу зъ ни́ми я розста́тись,
Та́ка мо̀я доля!....

До́ля моя, до́ле моя,
Що́ міні роби́ты?
Своихъ квітокъ, ма́лихъ дітокъ,
Куди міні діти?

Куди діти, куди скри́ти,
Відъ лихо́й годи́ни?
Бо́ бачъ и́хъ ніхто не зна́е,
Въ далекой чужи́ни....

По́шли, доля, моихъ дітокъ,
По́шли въ Украіну,
Въ нашу рідную Вкраіну,
Въ рідную хати́ну.

Та́мъ ихъ мо́же прівита́ютъ
Сло́вомъ ще́ ласка́вимъ,
И дівчи́на часомъ взгляне,
По́глядомъ ціка́вимъ....

Прийми-жъ моя Украи́но,
Мо̀ихъ сироти́нокъ,
Приголубъ іхъ, привита́й ихъ
Якъ свою дитіну.

1871. року

14. Падзерника.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.