ГРАК


 В редакцію зайшов піїта Грак,
Приніс він віршиків чимало…
 І кожний вже йому і сяк і так
 Висловлює похвалу.
Грака друкують. З ним ідуть на спілку,
 Запрошують на з'їзди, на бенкет…
Хоча в поезіях Грака поезії ні стільки,
Наш Грак — пророк, заслужений поет.
 У чому ж таємниця?…
 Не таємниця й не дивниця,
Бо Грак, не знаючи, де навіть ставить кому,
 Заходить часто й до Обкому…
Якщо ж цей Грак працює в УККА
 Чи має у ЗУДАКу руку
Або похвалу й від Маланюка, —
То це вже слави певна запорука.

 1956.