Панські жарти
Іван Франко
I
Нью-Йорк: Українська книгарня ім. Т. Шевченка, 1919
I.

Жартуйте, дїтоньки, Бог з вами!
Тепер вам вільно жартувать.
А як жили під панами,
Тодї жартовано із нами
Так, що не дай Бог споминать!
Було за найменшу провину —
Потрутиш панську худобину,
Собаку вдариш, що з руки
У тебе хлїб рве, слово скажеш, —
Три шкіри спустять гайдуки.

Пани тодї були не теє,
Що нинї. Що тепер пани!
Хоч на нїм шматє дорогеє,
Хоч ситі, наче кабани,
То кождий ходить з осторожна,
Боїть ся мов біду збудить;
Довкола шниряє, глядить,
І думка в кождого трівожна,
Що на-борг їсть і на-борг спить
І що кишеня все порожна.


Не те за панщини було!
Там кождий пан ступав так бучно
І відзивав ся так бундючно,
Немов король, чи мав село,
Чи цїлий ключ. Не перейшло
І через голову нїкому,
Щоб що змінити ся могло
В тім розпорядку віковому.
Пани і панщина у сьому
Зрослись, здавалось, нерозлучно.

Тодї то стоїло поглянуть
На пана. Просто очи вянуть
У мужика, як пана вздрить,
Хоч пан не лає й не кричить!
По що кричать? Гнїв крови шкодить.
Нї, нинї й цар мабуть не ходить
Так гордо по своїй столицї,
Як пан тодї селом ходив.
Тут гарна доня у вдовицї —
У двір її! Загородив
Господар пліт новий — „Гей хаме
Городиш моїми лїсками!
Пліт розбирай і в двір звези,
Або оплату положи!”

Чи ласка панськая, чи кара,
Все мов нехибний божий суд
Паде на смирний, темний люд,
І навіть писнуть, сплакать — вара!

Тодї в панів сміялись очи,
Забави по дворах гули
І лови по лїсах ішли,
Лунали співи днї і ночи.
Тодї то й раз пани були
До жартів, вигадок охочі.

А як в ту пору грали в карти!
І нинї грають, звісна річ,
І туманїють день і ніч, —
Без карт, мабуть нїщо й не варти
Забави панські. Але-ж, дїти,
Мабуть не прийдесь вам уздріти
Таких грачів, як в давнїй час!
Дукатів всипав повну чарку
І на одну поставив карту,
Програв, не глянув анї раз,
Не зблїд, не задрожав на волос,
І навіть не понизив голос.
Хиба кишенею потряс.

Воно то, дїтоньки, й не диво!
Се-ж поту нашого і мук
Плило те золотеє жниво
Сотками лїт до панських рук.
Лицарський дух, воєнну славу,
Всю ту минувшину кріваву,
Всї ті богацтва і пишноти,
Все зіпсутє і всї підлоти,
Гумори панські, лови, карти,

І всякі гулянки шальні
І ласки панські й панські жарти —
Мужик все винїс на спинї.