Пальмове гилля (1901)/Буває инодї, що сонце кине промінь

Пальмове гилля (1901)
А. Кримський
Самотою на чужинї
«Буває инодї, що сонце кине промінь…»
Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1901

Буває и́нодї, що сонце кине промінь
В підземную хатину,
Та ледве розжене холодну, мокру сутїнь —
І щезне за хвилину.

Тодї в темницю знов насуне щось імлисте,
Бруднеє, непрозоре…
Отак тепер без вас себе я почуваю,
Кохані, ясні зорі!

Сирийськая весна… На дво́рі жар палючий… —
Душа-ж примерзла, стогне…
Склизька́я те́мрява налїплюєть ся в очі…
Трепещуть нерви… кров холоне…