Пальмове гилля (1901)/Єсть одна гора коло Бейруту
| ◀ Буває инодї, що сонце кине промінь | Пальмове гилля (1901) Самотою на чужинї «Єсть одна гора коло Бейруту.» |
Горді пальми… Думні лаври… ▶ |
|
Єсть одна гора коло Бейруту.
Непривітний кактус там поріс.
І ступив я по вузенькій стежцї
В той щетинястий, понурий лїс.
Мертва тиша… Птаство не щебече…
Темно й вохко… Пахне, як з могил…
Я на прикорнї присїв мов сонний
І дивив ся тупо і без сил.
Аж змія переповзла нарештї…
Перебіг проз мене й іхневмон,
Позирнув цїкаво, мов котятко,
Тай злякав ся і пропав, як сон.
Я прочнувсь… поволї зворухнув ся…
Як тут темно!… наче льох без дна!…
І спустивсь я стежкою в долину,
Де цьвіла сирийськая весна.