осідати
|
|
Осіда́ти, да́ю, єш, сов. в. осі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) = Обсідати, обсісти 1 и 2. Чи бач, як медяник мухи обсіли — зжени лишень. Кобел. у. Осядуть думи, розіб'ють на стократ серце і надію. Шевч. 2) Садиться, сѣсть. Він осівсь на возі. Мкр. Н. 22. Ти осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97. Так бились (птахи і звіри) цілий день, а потім увечері осіли усі опочивати. Рудч. Ск. I. 141. Не встояла вона на ногах і осіла знов на траву. Левиц. I. 31. 3) Осѣдать, осѣсть. Пил на дорозі осів. Чуб. I. 34. Ой у Краснім на ставочку туман осідає. АД. I. 54. 4) Поселяться, поселиться. Татарський беріг Славутиці… осіло козацтво. К. Кр. 23. Пішли вони у ліс, щоб знайти там собі угоду, щоб осісти. Рудч. Ск. I. 131. Зли́дні осі́ли. Бѣдность одолѣла. Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль. Кобел. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924