опирь

опирь

I. О́пирь, ря, м. = Упирь.

II. О́пирь, нар. = Опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924