* * *

„Як німці та по-французькому заговорили“ — так малось на думці звати цей розділ, але тому, що ми вже умовилися обійтись без них — цей важливий нарис буде без назви.

Відомо, що ще до світової війни Франція точила зуби на Ельзас-Лотарингію, що свого часу таки належала до Франції, та яку 1870-71 р. забрала знову до себе Німеччина. Одним словом, Франція зазіхала на „свій“ Ельзас так само, як Німеччина накидала оком на инші території в самій Франції та в її колоніях.

Після війни Франція таки „визволила“ бідну Ельзас-Лотарингію з-під німецької кормиги і приєднала до себе (адже відомо всім, що Антанта — це-ж „ненька“ всіх поневолених націй — тому частка Антанти — Франція — мусіла визволити цю країну з-під німецької „неволі“). Адже хіба то дивно: в Ельзас-Лотарингії мешкає аж до 10% французького населення, кілька відсотків инших племен, а решта німці.

Після цього вийшло так, що два мільйони німців опинилися під Францією (всього в цій країні поверх двох мільйонів населення). Правда, для Франції трохи дивним здається, що ельзаслотаринці не розуміють по-французькому… Та не лише не розуміють, а молоді салдати ні в зуб не втнуть навіть французької команди. Французькі філологи хитають головами й нарікають, мовляв, як-то німці спаскудили бідних французів? Проте дідусі, бабусі й татусі та мамусі ельзас-лотаринців припускають, що певне то в через їх німецьку породу. Взагалі тут якесь непорозуміння: зо всіх ознак виходить, що ельзас-лотаринці — французи; бо німці люблять пиво, а ці п'ють вино, німецькі жовніри мали сірий одяг, а ці тепер мають блакитний та ще й з куховарськими пиріжками на головах, а німці в кашкетах… Німці доять молоко з корів, а ці із кіз. Вся біда лише в мові та в сердитих і досить одвертих репліках цих „нерозумних“ ельзас-лотаринців про те, що їм не личить бути під Францією, бо які-ж вони французи, коли вони німці!… Чудасія! Отже „плебісцит“, що Його „переводила“ Антанта, виказав, що ельзас-лотаринці „безперечно“ французи… І чого ото вони хочуть? Невже знову мати свої німецькі школи, щоб продовжувати ненькину мову? Чудний нарід! Він мусів-би пишатися тим, що по-французьки вчиться, а де-які вже й заговорили. Правда, заговорили так, що парламент цілих два тижні бився вирішити щось, та так і не вирішив.

Страсбург складається з корнів німецької мови: штрассе — „вулиця“, бург — „містечко“. Це „столиця“ цієї країни. Тепер за етнографічною назвою у французькій географії оце „французьке“ місто зветься… теж Страсбург…

До християнської ери ця країна звалася „Перша Германія“ (Germania prima). Як бачите, безперечно ця країна ще здавна належить до Франції…