Нотатки мандрівника/Ляйпціг. Друкарня… Гох!

Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
Ляйпціг. Друкарня… Гох!
Київ: Книгоспілка, 1929
ЛЯЙПЦІГ. ДРУКАРНЯ… ГОХ!
Шлях Берлін-Ляйпціг цікавий тим, що, переїздючи Вюртемберг, спадає в очі старовинна церква. Не так цікава її архітектура та оригінальність, що їх залишимо на увагу вченим архітекторам, а цікава вона тим, що викликає в уяві панораму 400-літньої давнини, коли Мартин Лютер розклеював на ній свої прокламації, церковні революційні тези. Згадка про те, як громадсько-господарські умови життя висували відповідні гасла зміни релігійних форм. Чотириста літ тому перевів цю своєрідну революцію, син шахтаря, професор од християнства Мартин Лютер…

Ляйпціг — центр друкарської промисловости Німеччини, що видає 40% усієї німецької продукції. Це він розкинув свої сітки не лише на Німеччину, а й на цілий світ, найдосконаліше виконуючи друкарські роботи.

Коли, скажемо, вам доведеться добутися до одної з кращих друкарень, до Штаммера, що видає 25% всієї німецької продукції, то її не можна оглянути й за один день. Коли-ж вас будуть тягати як на буксирі, щоб часом ви не заговорили з ким із двох тисяч робітників, то ви встигнете її оглянути й за один день… Та навіть оглядаючи нашвидку ви побачите, як машинізовано підприємство, як машинізовано робітників і робітниць. Робітники працюють 9 або 14 годин на добу, не маючи можливости згаяти ані хвилини. Тут точно поділено обов'язки кожної машини чи людини, що часом її заступає… Робітники задихаються від духоти й випарів кислоти, виробляючи кліше гальванічним способом; на ваших очах протягом одної доби можуть видати чудову книжку так аркуші на двадцять із чудовими ілюстраціями та обкладинкою в колосальній кількості примірників. Тут ви побачите сотні різних друкарських і палятурних машин і всі вони німецької марки. Правда, наколи ви побачили американські, то вам по асоціяції прийде в голову: і для чого то німці ставлять свої штампи? Невже тому, що переробили з рівної на криву підвалини або те, що стояло простопадно, поклали поземно?.. Тут після двох годин оглядин відчуєте, як у вас болить голова, вас занудить, але ви не звертайте уваги на задушливість, відсутність вентиляції, на низенькі стелі, машинові випари та чад, що стискають вам горло… Адже робітники працюють в таких умовах… Робітники за 9-14 годин праці мають півгодини відпочинку, коли встигають підснідати тут-же біля машин, збігати надихатися повітрям на останні 4½-7 годин праці… Найкваліфікованіші з них мають 120, а звичайні 35-40 марок на місяць… Запитайте хоч-би отого художника гравера із зеленим запалим обличчям, або оту дівчинку, що має вигляд ніби мумії й очі якої безтямно од перевтоми кидають на нас жалібним жахом… Вони вам скажуть, що для них це цілком вистачило-б, якби додали ще по 50 марок та твердо встановили 8-мигодинний робочий день, та давали-б годину відпочинку, або, принаймні, їсти на повітрі, щоб хоч надихатися… що з них 90% не витримують більше трьох літ роботи — це пусте, і за це подякували-б голодні черги безробітних…

Коли який цех випадково дізнається, що ви з радянських республік, ви почуєте: „Гох!“ Нам поясняли, що це вони вітають менаджера, що за провідника нам… а наколи-б „випадково“ менаджер не шмигонув у двері, а всі робітники душ сто не гукнули нам: Genossen, wir sind komunisten auch! Hoch SSSR!..[1], ми-б повірили менаджеру, що то його вітають…

„Ця фірма існує з 1840 року: капітал підприємства дорівнює понад міліярд золотих карбованців. Замовляйте тут усі, коли маєте що для друкарської роботи. Фірма буде вдячна“…

Гадаємо, ми виконали цим обіцянку фірмі, що до реклами…

Ляйпціг — тепер рухливіше за Гамбург місто. Тут центр друкарської промисловости, що без перерви працює, це центр торгівлі хутром… Тут фабрикуються процеси над німецькими комуністами, тут на ввесь світ задумано й виконано величного процеса „Змови“ „нелюдських вбивств“ комуністами, — процеса німецького „Ч. К.“.

Даймо йому спокій і заглянемо, хоч одним оком до Дрездену.

——————

  1. Товариші, ми також комуністи! Хай живе Радянський Союз!