Нотатки мандрівника/Комуніст — „фабрикант“
| ◀ Мистці й революція | Нотатки мандрівника Комуніст — „фабрикант“ |
Кооперація ▶ |
|
Німеччина хвалилася своєю радіо-виставкою. Справді, вона варта того.
Величезний дерев'яний павільйон з балконом другого поверху, набитий тисячами люду. Невеличкі кіоски тягнуться в кілька шерег з кінця в кінець. В кожному з них — виставлена якась частина, чи ціле приладдя радіо-машини різних вжитків. Пароплавні, аеропланові, аеростатові, цепелінові каюти — з радіо, копія радіо-кабіни „цепеліна“, якого Америка подарувала собі за версальською угодою, і який в свій час полетів до Сполучених Штатів, а там не можуть ще й досі дати собі ради: що з ним робити.
Різноманітніші останні винаходи й удосконалення в галузі радіо. Ось кіоск механічних і технічних приладів, там конструктивні моделі новітніх башт, антен; ось збоку притулився маленький кіоск із радіо-пляшками. Увесь апарат коштує 2 марки; він міститься на звичайній пляшці. Зайшов до крамниці, спитав пляшку „вина з радіо“, випив солодке, — і ти маєш — пляшку з прилаштованим апаратом… Правда, тобі треба буде придбати в другому кіоску ще навушники, а далі штепсель, а там хатню антену, щоб знати, як все це прилаштувати… бо кожен вигадав якусь частину, без якої часом з одної пляшки не почуєш нічого, а господар пляшки чи продавець її повинен купити у винахідника друге відповідне приладдя…
Але гримнула музика… З прилаштованих на горі двох різнобічних рупорів — лунає симфонія Вагнерового „Лоенгріна“. То пустили радіо-музику… Одночасно й на вулиці з прилаштованих на покрівлі цього величезного дерев'яного ательє рупорів — на кілька вулиць навкруги гремить музика з найдрібнішими звуковими деталями…
Коли хочеш зайти до кабінки радіо-концертів (які розплодились скрізь по Німеччині), візьми каталог, надінь навушники, включись в перший ліпший №, в залежності від того, що тобі хочеться слухати. Навіть до театру не треба. Або поставив собі в дитячій кімнаті гучномовець і дітвора, лежучи в ліжкові, засинатиме під приємне оповідання казочок, що там десь в певний час хтось старечим голосом розповідає для сотень тисяч діток.
Наш проводир, член комуністичної партії Німеччини, сам був механік радіографії, працював все життя, ще хлопчиком почавши на механічних заводах, де залишив свій слух. Це, а також його активність, активність, як комуніста, що в свій час відмовився йти на імперіялістичну війну, не дають можливости працювати „з вільного найму“. Тому він почав майструвати сам. Останні роки він удосконалював радіо… Нарешті він винайшов, як можна вживати радіо, яко механічно-технічну силу з передачею і з перехоплюванням радіо-хвиль. Він вигадав апарата, що може без спеціяльних машин одночасно бути в пригоді, як радіо-апарат для слуху, депешування, музики й як механічної машини — грамофону. Чотири моменти вжитку радіо. Цей невеличкий апарат коштує 200 карбованців… Він одержав патент. В компанії з другим своїм товаришем — одкрив майстерню й тепер майструє ці апарати для торговельних підприємств. Він з Кº теж мав на виставці свій павільйон. Правда, його павільйон тільки всього й мав, що апарат на столику…
— Ну, а як ваше підприємство, ваша Кº, чи не перешкоджає вашим партійним переконанням і роботі… бо якось дивно: винаходець, підприємець, так би мовити, акціонер Кº — і разом член компартії?..
— А ніяк. Не забудьте, що ми фабрики не маємо, а самі в кількох працюємо і заробіток ділимо по-між себе… заробляємо ніби від „хазяїна“. А коли й буде стільки грошей, що будемо поширювати підприємство до фабрики, то що-ж? — Вона буде комуністичною фабрикою… Це добре… Все одно нам колись треба буде будувати свої фабрики… Різниця лише буде та, коли візьмемо владу, а ми її таки візьмемо… то свою фабрику не доведеться націоналізувати — вона вже буде сама собою націоналізована… Чи може боїтеся, що це схибить мене з комуністичного шляху?.. Ого! — він весело усміхнувся і потер руки. — Я вже двадцять років комуністом, не соціялістом, а комуністом. І хоч не був на війні, а володіти рушницею добре вмію… Та й радіо в ті часи не пошкодить… — Візьмемо! Хай хоч крутиться буржуазія, а візьмемо!
Якось дивно було слухати таке від „фабриканта“…
Пригадався син сенатора, верховного прокурора одної Німецької республіки, комуніст, поет, літератор, що активно бореться з „татом“; і перманентно пересиджує в тюрмі… Згадується професура, люди науки, що теж ділять разом долю революціонерів робітничої класи в умовах жорстокого поліцейського режиму монархо-буржуазно-„соціялістичного“ уряду.
— Такі умови країни розвиненого капіталізму, удосконаленої техніки й великої промисловости. Вони утворюють таку диференціяціїю різних верств громадянства — що мимохіть тягне або туди або сюди. І розумніші, чесніші з них ідуть в робітничі лави.