Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
До Німеччини
Київ: Книгоспілка, 1929
НІМЕЧЧИНА.
 
ДО НІМЕЧЧИНИ.

Уважний німецький перегляд речей. З когось стягнули мито за десяток цигарок, з когось — за півкіло ковбаси… Німці дуже уважні. Люблять точність… Коли не можна перевозити без мита цигарок — плати й за 10 штук, якщо забув їх взяти з валізи до кешені…

Воно дрібниця, але з дрібниць складається бюджет. Хіба-ж можна ображатися через це на німецьку „точність“? Що там колись з бюджета викинеться сотні мільйонів „золотих марок“ рурським підприємцям або провокаторам, — це-ж дурниця для держави!.. Головне, щоб була точність і зиск з усього.

Нарешті потяг рушив на Берлін… Чистенькі, мініятюрні вагончики із зіпсованими електричними лихтариками в купе ― стиснули тих пасажирів, що сиділи, замкнули у душних комірках тих, що спали (хто мав спальне місце) і — гайда.

Вночі при переїзді данцизького району — польські жандарми охороняли спокій пасажирів та перевіряли міць замкнених дверей. Це нічого, це-ж усе для спокою робиться…


Ранок показав пасажирам з вікна мирний краєвид Дейтшлянда. Смутні сірі хуторці, завмерлі містечка й їхні станції, прилизані нивки й гайки, рівненькі рівчачки та бруковані шляхи. Сніг зник. Мокрою зеленню сумує земля.

Тут використано кожний шматочок, доглянуто кожен рівчак.

Та й диво було-б, коли-б цю мініятюрність за капіталістично розвиненої промисловости не доглянути! Що-ж тоді й робити?!

— Спробуй у нас доглянути простори шостої частини земної кулі, — за мало розвиненої, як на територію, промисловости! А, проте, німці ще й досі тягають вози на станціях людьми замість наших зручних платформок. Німці й тепер (як і вся Европа) мучать людей у своїх дитячо-мініятюрних вагонах…

Одначе, от уже й Берлін. Туман із димом повив сірі, з вигляду приліплені один до одного, передміські будинки, що почорніли від цих постійних хмар. Сумні сірі будинки виблискують електрикою через недоладні малі вікна (це вдень!). Потяг прийшов точно на три чверти години пізніше, ніж призначено розписом. Нічого не зробиш… европейська точність… не нам рівня!