Нотатки мандрівника/В таверні
| ◀ Парнасці, дадаїсти, унанімісти | Нотатки мандрівника В таверні |
Практичний словничок ▶ |
|
Дивна штука! Чому парижани, що їм протягом десятиліть таки добре остогидли чужоземці, ще й досі не згубили до них інтересу? Не лише урядовці, скажемо, жандарми та шпики, що півдесятками роззявивши рота стоять проти дверей Радянського Посольства та любуються, хто входить й виходить… — а й приватні громадяни… Вам не буде сумно ні в таверні, ні в вагоні, ні в крамниці, ні в готелі — ніде! Особливо в таверні. Ви неодмінно будете увагою ввічливих французів — ціла таверна буде гадати якої ви національности, який-небудь молоденький лейтенант або каменяр стане неодмінно за конферансьє, і почнуться здогадки; спом'януть усі нації, крім, звичайно, вашої, а коли ви врешті весело назветеся — тоді почнуться згадки: хтось неодмінно розповість щось з цього приводу, і ви станете приятелем всіх одвідувачів таверни. Коли-ж вам випадково захочеться смаженої цвітної капусти, а ви забудете, як її звуть по-французьки — вся таверна візьме участь розгадати чого-ж то вам заманулося?
Буде перечислено всі страви, хтось врешті почне малювати, щоб може малюнком напасти на ваше бажання. І коли „третє“ або „п'яте“ тих, що обідають, простигне, а ними буде випито по два-три кухлі бургундського, чи білого солодкуватого (звичайно за їх власні кошти) — врешті хтось натрапить на назву бажаної вам страви. Тоді веселості не буде кінця й краю. Кожен з них радісно зідхне, бо врешті одгадали, чого вам хотілося… На майбутнє за вами неодмінно лишиться місце за столиком, а коли в певний час обіду чи вечері ви з'явитесь, — кілька десятків голосів одвідувачів зустріне вас радісним: „О! А! Добридень!“
Ви згадаєте Німеччину, де можете прожити цілі роки й нікому абсолютно не буде до вас ніякого діла, а як захворієте, то господар позвонить до медпункту й коротко передасть: „Заберіть. Захворів із кімнати № 9“. Згадаєте ви й те, як щойно прибувши до Берліну і ставши на роздоріжжі коло поліцая, спитали його:
— Де Йохімшталлер штрассе?
А доглядач порядку, подивившись у книжечку, коротко відповів вам:
— Такої вулиці нема, — й одвернувся до виконання своїх обов'язків — догляду порядку… Коли ви, трохи постоявши й поміркувавши, знову запитали його:
— Так Йоахімшталлер штрассе за планом тут-же! — він приємно усміхнувся й промовив:
— А. Йоа́хім-шталлер штрассе? Он вона! — І натисне при тім на а, яке ви оминули коли спершу запитували… й ткне пальцем просто перед себе на довгу вулицю.