Нотатки мандрівника/Біржа й парламент
| ◀ Демократія й брудні афіші | Нотатки мандрівника Біржа й парламент |
Ейфель і чемодан з білизною ▶ |
|
Після цього хіба може бути дивним те, що ви, потрапивши на площу „Біржі“, чуєте божевільний лемент.
Спочатку вам здається, що тут десь хтось помер і по нім ридає сила народу, а де-які скиглять блазнями… Можливо тут весілля й п'яна юрма виголошує тости… Все це змішується в якусь божевільну какофонію і вам стає млосно… але прийшовши до пам'яти, ви чуєте, що цей гамір несеться з величезного палацу — Біржі. Вам стає легше на серці і ви простуєте до цього будинку.
Мов рої комах, що збилися купами, або отари здичавілих чорних баранів, люди лізуть один на одного — через голови, по-під ногами… вигукуючи і простягаючи до середини руки.
Розіп'яті візитки, розхристані сорочки, розстібнуті комірці й відкинені на спину краватки — все це кидається, верещить, штовхається, борюкається, лізе. Розпатлані й лисі голови мотаються мов манекени… Пекло! — Дантове пекло сьомої стадії у всій своїй красі й силі…
Це все ті, хто заповнюють Рев'ю, бари, джаз-бандовські льокалі, парламенти, елегантні салони, пишні нічні кабаре… Але там вони краса кравецьких мод Парижу, з обличчям, руками, одягами інститутів краси — і рухами, виразами — повними чемности й елеганції…
Це тут вони божевільні… Бо йде продаж акцій, спекуляція на неіснуючі копальні, „Гельферіхсадівські“ заводи… Це тут іде продаж самовизначення Китаю з усіма його копальнями. Це тут регулюється ринок світових колоній… Це тут регулюють життям людства, це тут керують парламентом вільної Франції…
Але не пошкодуйте часу і загляньте до парламенту.
Картина біржі стане перед вами в цілковитій красі, лише з тою різницею, що тут не пишуть крейдою на дошці й цифри не вискакують на електричних рампах, як то є на біржі… Тут безперервна балаканина, лайка й опереточні змагання…
Чорні візитки, що заповняють ослінці — ніколи не бувають спокійні, їх володарі по звичці біржовиків комусь погрожують кулаками, на когось божевільно кричать, хтось із кимось схопиться за петельки… Ціла зграя „капцанів“ центру кинулися до невеличкої купи „блуз“ і, обліпивши їх, мов віялами, махають руками, тупочуть ногами; фраки, візитки метушаться поміж ослінцями, зграйками наскакують на голову зборів, на безжурного юнака в блузі, що стоїть на трибуні, заклавши руки в кешеню й іронічно усміхається вниз до фрачної зграї… А там зверху барильце у сурдуті — з гарбузиком на плечах, підвівшись над промовцем, махає руками, калатає дзвоником, дмухає до свого гарбузика хусткою, верещить, падає в крісло, знову підводиться, мотає руками, гикає… А в залі гармидер, гам і шумовиння чорних чмелів, жуків…
Це вже два тижні вирішується справу, чи висилати до папи представника від Франції чи від Ельзас-Лотарінгії?..
Як бачите страшенно важлива справа…
Наївно запитували добродушного робітника, чому-то ваших депутатів так мало в парламенті, адже вас така сила.
Він усміхнувся й відповів запитанням:
— Були там? Бачили? — ми люди діла. Багато не треба посилати… Так, для орієнтації, пару, другу… Там місце чорнополим… Хай ще трошки попустують… Ми собі щось инше утворимо, ніж ота оперетка…