Норми української літературної мови/9

by Олекса Синявський

◀ § 8: Ненагол. о й у

Норми української літературної мови Олекса Синявський Літери і звуки § 9. л — ль

§ 10: і — ї ▶

Львів: Українське видавництво, 1941

л — ль

§ 9. Тверде л в українській мові майже завсіди вимовляється як „середнє“ (l). Це „середнє“ л особливо ясно чується перед е й и: лебідь, лихо... (lебідь, lихо...).

Таке ж „середнє л“ буває й на місці правописного ль перед твердими н с ц та приголосними ж ч ш щ, отож у таких словах, як сильний, пальцем, більший, більші, недбальство, пальчик, бувальщина тощо ль вимовляється достоту так, як і в словах пужално, істичилно тощо і так само однаковісінько в Гальченко, (прізвище від слова Галька) і Галченко (від галка), в Барильченко (від барильце) і Барилченко (від барилко) і т. ін.

Тим то правопис слів довго й був неусталений і раніш у таких словах частіше писали л без ь, напр.. у Квітки-Основ'яненка, Шевченка раз-у-раз було білше, далш, силно і ,т. ін. І це було, звичайно, ближче до живої вимови і краще, ніж теперішні написи з ь.