Норми української літературної мови/4
| ◀ § 3: йо, ьо | Норми української літературної мови Літери і звуки § 4: г — ґ |
§ 5: дж, дз ▶ |
|
г — ґ
§ 4. Літерою г в українській мові визначається дзвінкий протиснений і досить легкий гортанний — придих (на зразок німецького, латинського h), на означення ж дзвінкого проривного (моментного) звука (як у німецькій, латинській мовах g, в рос. г), звука, що відповідає до глухого к, як б до п, ж до ш тощо, є літера ґ: гав (собачий) — ґав (ґава), гуля — ґуля, ге-ге-ге (про людей) — ґе-ґе-ґе (про гусей), гніт (гнітити) — ґніт (ґноти).
Те, що г дуже легкий придиховий звук, спричинилося до випаду його в одних словах і появи в других там, де раніше його не було. Важко вказати правила, коли слово з г, а коли без нього. Зокрема ж слід писати: гострий, горіх, галун, Ганна, гарбуз, гостинець, Григорій, грабунок, але остюк, орати, Орина, Олена, Орися, кукурудза, завсіди, де, тоді, іноді. Не слід плутати г із ґ і треба писати зграя, господар.