Норми української літературної мови/Передмова
| Норми української літературної мови Передмова (Василь Сімович) |
§ 1: Альфабет ▶ |
|
„Норми“ це синтеза граматичних праць проф. Синявського. Бо ж появу цієї книги попередили студії цього вченого з нової літературної української мови. Не треба забувати, що проф. Синявський є автором багатьох шкільних підручників, які тисячами примірників розходилися по Україні, що ті підручники виходили багатьома накладами, що не було наукового журналу, де б не появлялися його цікаві розвідки про мову поодиноких письменників (між іншим, цікава праця про Шевченкову мову); що культура українського слова лежала йому дуже на серці, що він був одним із найдіяльніших членів правописної конференції в Харкові 1927 р., конференції, яка не тільки нормувала українську ортографію, але й дала широку основу до нормалізації самої мови, що він і пізніш, після конференції, брав жваву участь у нарадах над устаткуванням і мовної і правописної справи, в нарадах, які закінчилися виданням українського академічного правопису 1929 р., котрий і ліг в основу його „Норм“.
Свої „Норми“, які появилися 1931 р. заходами Державного Видавництва „Література й Мистецтво“ присвятив автор українському вчительству, виходячи з того цілком справедливо становища, що кому, кому, а вчительству треба такої книжки, що хто, хто, а український учитель повинен норми української літературної мови опановувати. Автор мав таке переконання, що місцем, де в усіх народів найліпше сформовувалася літературна мова, є школа, тим то і книжку свою призначував у першій мірі для школи. Не диво, що після своєї присвяти українському вчительству помістив таке мотто: „Тільки там, де сходяться мовна природа й мовна культура, в школі, остаточно сформується єдина всеукраїнська літературна мова — чиста та красна“. Виходить, що автор не вважав іще української літературної мови зовсім уже сформованою, і це й відповідає правді. Правда, в цьому напрямі в нас пророблено за останнє чверть століття дуже багато, а проте про повну нормалізацію літературної мови в нас іще говорити таки не можна. Ще треба багато праці над культурою мови, й то праці — свідомої. Але ж Синявського „Норми“ для цієї праці дають дуже багато підстав.Автор зібрав у своїй книзі не тільки те, що дало саме життя, що дали письменники, але з його твору ясно зарисовуються шляхи, якими праця для повної нормалізації літературної мови йде й далі йтиме. І в цьому велике значення цього твору, і цим і поширяється його призначення. Книжка пригожа не тільки для вчителя, не тільки для людей практики: редактора, письменника, коректора, урядовця і т. д., але й для науковця, і взагалі для всякого, кому дорога культура рідного слова, хто цікавиться розвитком української мови і повного розвитку її собі бажає.
Бо ж хоч це практичний підручник, але — збудований на наскрізь наукових підставах, дотого ж деякі його частини, (напр., у складні) автором своєрідно продумані, думки в них наскрізь ориґінальні, і всі вони перенесені до книжки з давніших монографічних дослідів ученого (напр., про т. зв. відносні речення, про вживання псевдозайменника, про значення наростків і т. д.), всі вони вказують на вдумливість проф. Синявського і на його глибокий підхід до мовних явищ.
І досліди ці, і добір прикладів, і ясна стилізація т. зв. мовних законів і т. д. залишили свій слід у тих шкільних підручниках, автори яких бралися за їх укладання після того, як „Норм“ проф. Синявського не можна було вже ніде дістати. Хто мав у руках ці підручники, хто мав нагоду з них учити, а встиг був іще познайомитися з „Нормами“ — тому неважко було це помітити. Але ж добре, що ці автори цілими пригорщами черпали з „Норм“, на цьому справа могла тільки виграти. Не без впливу „Норм“ залишилися нові й нові, раз-у-раз переправлювані видання офіціяльного українського правопису після 1931 року.
Видаючи „Норми“ новим виданням, ми думаємо, що робимо цим велику прислугу українському громадянству. Воно здавна потребувало такої книжки. Зокрема привітає це видання — школа, для якої призначав свої „Норми“ автор. Бо ж книжка ця дасть змогу вчителеві звернути науку мови, мови наскрізь самостійної, збудованої на своїх окремих підвалинах — на правдивий шлях.
Василь Сімович.