Нарід – собі/III
| ◀ II | Нарід – собі III |
IV ▶ |
|
Візьмім інший приклад — з історії фінського народу. Цей нарід на протязі минулого століття мусив вибороти свою національну справу на двох ворожих фронтах. Спочатку в середині XIX ст. — скинути з себе історичне шведське ярмо та відстояти свою національно-культурну самобутність. Це була відома боротьба т. зв. «фіноманів» проти т. зв. «шведоманів». Відтак і куди тяжче довелося фінам боротися проти царського московського наїзду. Ця боротьба припала головно на кінець минулого й початок цього століття. Обидві ці боротьби фіни виграли врешті дуже успішно. Цю перемогу вони завдячують культурному високому рівневі та не менш високому ступню національної свідомосте фінських народніх мас, що у свою чергу було природним вислідом плянової просвітної акції серед фінського селянства з боку фінської молоді та інтеліґенції в дусі засада «Нарід — собі», себто, дуже вміле та доцільне ви користування ідеї самодопомоги у справах загально-національного значіння.
Цікаво, що початки цих заходів зв'язані з катастрофічним голодом у Фінляндії в 1867 р. Е. Молтенсен, авторка цікавої «Книги про фінів», — пишучи про цю катастрофу та вплив її на пізніший громадський рух у Фінляндії, зауважує, між іншим, що «не завжди під сонцем щастя народжуються та виростають великі річі; навпаки, дуже часто тяжкі часи мають у собі зарідок непереможного успіху». У зв'язку з катастрофою 1867 р. почалися збори грошей на голодуючих. «Можна було б припускати, — каже цитована авторка, — що все заощаджене тоді пішло на закуп хліба; але саме тоді з незвичайним успіхом поширюється селянський університет. Бож всі нараз побачили, що коли у цій бідолашній країні треба жити з якимсь почуттям певности, то у першу чергу потрібно розчищати ґрунт у пустелях безпросвітної темряви та байдужости. Найвірнішим шляхом до покращання ситуації була визнана народня просвіта».
Звідси був вже один крок, до ідеї «селянського університету», що незадовго перед тим виринула та була здійснена в Данії. Пропаґаторами та організаторами культурно-господарської самодопомоги, зокрема на селі, було фінське студенство, яке взагалі відограло дуже активну ролю в історії національного відродження свого народу. Воно було організоване по територіяльному принципу, отже на зразок колишніх російських «землячеств». Кожен край мав свою студенську організацію, яка систематично та програмово працювала над культурним і господарським розвитком своєї провінції взагалі, а села передовсім. Ця акція фінансувалася після засади — «Нарід — собі». В 1892–1900 р. р. студенти почали збирати спеціяльний фонд, влаштовуючи для цієї мети лотерії, забави, урочисті збори тощо. Протягом одного року склалася таким чином значна квота (85.000 фін. мар.), яка уможливила закладення селянського університету у кожній провінції. Ці «вільні університети» були чудовою школою національного виховання широких мас фінського загалу. Вони сприяли також культурному та господарському його поступу взагалі. Фінляндські селянські університети утримувалися спеціяльним товариством прихильників народньої просвіти та переважно коштами самого народу. Кажу переважно, бо згодом вони почали отримувати субвенції від держави та громад, проте, не більше 25 % загального бюджету.
У фінляндськім громадськім житті «селянські університети» не є єдиною акцією, де так успішно виявилася засада — «Нарід собі». Властиво весь фінський національний рух, зокрема в кінці минулого й на початку цього століття базувався на цій засаді. У самостійній Фінляндії ця націотворча засада діє далі. Ось один дуже яскравий приклад новітнього її використовання в країні «тисячі озер». Болючим питанням Фінляндії від середини XIX ст. була боротьба за націоналізацію гельсінґфорського університету та політехніки, де викладовою мовою була шведська; шляхом мовної утраквізації прямувала Фінляндія до цієї мети. Ще й досі цей процес не закінчився. Обидві фінляндські високі школи утраквістичні, хоч і з абсолютною перевагою фінської викладової мови в них. Звичайно, такий стан не задовольняв жадного з двох національних таборів. Головно шведи були незадоволені тим, уважаючи фінізацію гельсінґфорського університету та політехніки замахом на свій історичний та культурний «стан посідання». Через це, коли повстала самостійна фінляндська держава, вони рішили закласти власними коштами приватний шведський університет. Протягом кількох місяців шляхом закладення спеціяльних фондів на цю мету й головно влаштуванням спеціяльних збірок — їм вдалося зібрати 14 мільйонів ф. марок. З осени 1919 р. вони заклали в Обо (Abo), де від 1040 і до 1827 р. містився теперішній гельсінґфорський університет, свій приватний університет. Це було приводом, щоб і фіни пішли цим шляхом та заклали там же свій приватний університет, зібравши на нього 24 міл. ф. марок. Таким чином, країна, населення якої числило у той час 3.364.807 душ (з чого 340.963 шведів), має 3 університети, з яких два утримував кожен нарід своїми власними коштами.
Але це ще не кінець цієї свого роду казки фінляндського громадського Self-help.
В 1910 р. вийшов перший фінський енциклопедичний словник, т. зв. «Tietosanakirja». Публікація зразкова, де зокрема добре опрацьовані були всі фінляндські справи. Це було досить дороге видання. На теперішні гроші коштувало 1200 фін. марок. Вийшло воно в накладі 21.000 примірників і було вичерпане на протязі кількох місяців. Нове його видання вийшло у 1925 р. в накладі — 40.000 і також було вичерпано шляхом попередньої передплати, заки ще появилося з друку.Фінський нарід має вже своїх меценатів із народа, що теж можна уважати доказом високої національної його свідомости. В 1917 р. трагічно загинув Альфред Корделін, фінський торговець і землевласник, який самотужки здобув широку освіту та став одним з найбагатших людей у Фінляндії, хоча розпочав свою кар'єру в дитинстві, як поводатар якогось мудрого сліпця-жебрака. Отже цей Ал. Корделін залишив своєму народові 50 міл. фін. марок для закладення спеціяльного фонду його імени з метою підтримки культури та поступу. Крім цього основного фонду в 50 міл. ф. марок заповіт А. Корбеліна передбачає закладення дальшого резервного фонду у такій самій квоті для забезпечення цієї установи.