Моєму краю/Відповідь засланцям
◀ Дума засланця | Моєму краю Відповідь засланцям |
Крик чайки ▶ |
|
із „Кримських пісень“
Я несу Вам волю, волю, —
Волю дикого простору
З понад моря, де йде вітер,
Де вкривають хмари гору;
Де дрімають вічні скелї,
Хвилї ходять як отари,
Де з-за моря випливають
Білі хмари як примари…
Я несу Вам добру мрію,
Що по вік не згасне Сонце,
Вас не змиють люті хвилї,
І це — правда, і не сон це!
Бо ви — дїти світла й волї,
Ви — частина тих просторів,
І з тюрми й міцних кайданів
Чути співи ваших хорів: —
В серцї — воля ваша „дика“!
В думцї — обшир ваш безмежний!
В слові — ваша міць велика,
В піснї — дух ваш незалежний!
Ви — степів і мрій коханцї,
Крила маєте як в чайки,
Льот орлячий, спів — голосний,
Слово гостре, без утайки…
Ви усї — брати Вкраїнцї,
Дїти вбогого народу
І воюєте без зброї
І в годину, і в негоду!
Я несу вам пісню волї
Щоб полекшити страждання,
Я несу вам рокіт хвилї
Й вітру буйного лїтаннє!
Я несу вам вільні співи,
Вільний гомін, подих моря,
І поклін мій з України,
Де вже сходить долї зоря!…
(Крим, 1913).
„Буду прохати Вас, незнайома Українко, може часом згадаєте про нас, або стрінете яку прихильну душу, котра не відцурається нас та подарує нам кілька книжок рідної мови, бо в нашій біблїотецї є всякі книжки, навіть демократичні, української-ж мови досї не було… Книжки рідної мови, добуті Вашою ласкою, повіяли на нас вітром України.
М. С—кий.“