Мисливець Хрін та його пси/IV. Чоботи Хріна

Мисливець Хрін та його пси
О. Олесь
Хрін полює далі
IV. Чоботи Хріна
Ґрефенгайніхен: Видавництво Р. Геррозе, 1944
IV
 
Чоботи Хріна

Хрін три дні сидить і курить,
Миє, чистить, око жмурить,
Націляється в гвіздок
І натискує курок.

 Вже в торбині хліб і сало,
 Люлька, губка і кресало,
 Жде рушниця на гаку,
 Довгі чоботи в кутку.

Коли Хрін був тяжко хво̀рий,
Бідні чоботи в коморі
Нудьгували, як в тюрмі:
Ждали осени й зіми.

 Пес на них дивився зкоса
 І на дьоготь морщив носа,
 Навіть раз, нюхнувши, чхнув,
 Та за пару днів забув.

Знов лежав, за вухом чухав,
Знов до них підходив, нюхав, —
Чи не пахне чимсь новим,
Більш приємним і смачним.

 Прожили вони багато…
 Ще носив їх Хрінів тато,
 Мазав дьогтем і сальцем,
 Щоб були для всіх взірцем.


Хрін мастив також їх салом,
Але сало не блищало,
Бідний Хрін причин не знав —
Чом той смалець не блищав.

 Пес очей з чобіт не зводив
 І, як Хрін кудись виходив,
 Зразу в рух пускав язик:
 І як в прірву смалець зник!

І ставали все рудіші,
(Мов збігались в купу миші),
Чорні чоботи, хоч плач!
Знову брався Хрін за квач.