Мисливець Хрін та його пси/I. Проліски життя

Мисливець Хрін та його пси
О. Олесь
Свій до свого
I. Проліски життя
Ґрефенгайніхен: Видавництво Р. Геррозе, 1944
 
СВІЙ ДО СВОГО
 
I.
 
Проліски життя

Це були тяжкі години…
Скрізь по цілій Україні
Лютий голод панував…
Хто не вмер, то смерти ждав.

 І в цей час страшний у Жучки,
 На городі Клима Щучки,
 Народились в бур'яні
 Цуценяточка дрібні.

Діти — що робить, не знали,
Цуценят на руки брали,
Танцювати вчили їх…
Був навколо крик і сміх.

 Бідна Жучка метушилась
 І не знати — як живилась…
 І нарешті схудла так,
 Що лишився сам кістяк.

Бачив Клим, що зле скінчиться…
Хоч воно і не годиться,
Але вирішив з жалю:
„Однесу їх і втоплю“.

 Цуценяток трьох маленьких
 Обережно взяв від неньки,
 Ледве втримався від сліз
 І на річку їх поніс.

Два пішло на дно, втопилось,
А одно змагалось, билось,
Врешті вилізло сліпе,
Ціле мокре і слабе.


 Наче казка смараґдова,
 Зеленіла ніч майова —
 Повна чару і тепла
 І зогріла, як могла.

Обсушила цуценятко,
На траву поклала спатки
І прикрила лопушком,
Наче теплим кожушком.

 Цуценятко поскавчало,
 Потрусилося чимало,
 Та на крилах сон злетів, —
 Песик ліг і занімів.