Минуле України в піснях/Аскольд і Дир

Минуле України в піснях
О. Олесь
Аскольд і Дир
• Інші версії цієї роботи див. Аскольд і Дір Львів: «Неділя», 1930

АСКОЛЬД і ДИР.


Славна в Рюрика дружина,
Всі хоробрі вояки,
А Аскольд і Дир — це справжні
Запорожські козаки.

Нудно їм сидіти дома
Без походів, без боїв
І вони прохають князя,
Щоб на волю їх пустив.

Князь подумав і дозволив.
Попрощалися вони
І з такими ж вояками
Посідали на човни.

І по Волхову у гору
В невідомий край летять.
Мов орлів широкі крила,
Їхні весла лопотять.

Проплили до краю Волхов,
Далі витягли човни
І в лісах шляхів шукають
До чужої сторони.


Бачуть — річка. Довго нею
Геть на полудень плили,
Аж угледіли на горах
Місто, вежі і вали.

Приплили, на беріг вийшли
І питають у Полян,
Хто живе у цьому місті,
Хто тепер у ньому пан?

— „Тут колись жили, та вмерли
Кий, Хорив та Щек, брати.
А тепер ми під Хозаром, —
Животій та дань плати“.

— „Не журіться!“ — Дир промовив.
— „За мечі!“ — Аскольд гукнув.
Кожний птахом стрепенувся,
Кожний гнівом спалахнув.

Налякалися Хозари
І в степи біжать гуртом.
І дружина здобуває
Пишний Київ над Дніпром.

Стали вільними Поляне,
Вихваляють вояків
А Аскольда разом з Диром
Вибірають на князів.