ІГОР.


Вмер Олег. Закняжив Ігор
Це завзятий був вояк:
Налітав він, наче вихор
І не знав жалю в боях.

І державного кордону,
Меж державних він не знав, —
Від стрімких Карпат до Дону
Україну розіслав.

Він пливе на Чорне Море,
Облягає Царгород,
Та зустрів він лихо-горе;
Не повівсь йому поход.

Не злякався його ворог,
Переміг в бою без втрат:
Він вже вмів робити порох
І стріляти із гармат.

І коли страшні гармати,
Наче леви, заревли.
І коли човни палати
Серед моря почали, —


Божевільний галас знявся
Ще нечуваний в боях
І на дно морське ховався
Найхоробріщий вояк.

Тільки рештки врятувались…
І до рідної землі
Сумно — сумно повертались
Українські кораблі.