Марксистська хрестоматія для юнацтва/2/Процес людської праці

by С. Ю. Семковський

◀ Історична теорія Маркса

Марксистська хрестоматія для юнацтва. Книга 2 С. Ю. Семковський Процес людської праці (К. Маркс)

База й надбудова ▶

Харків: Державне видавництво України, 1925

К. МАРКС

Процес людської праці

Праця — це перш над усе процес, що відбувається між людиною й природою, процес, що в ньому людина своєю власною діяльністю спричиняє, регулює й контролює обмін річовинами між собою й природою. Матеріялові природи людина сама чинить опір, як сила природи. Для того, щоб присвоїти матеріял природи в певній формі, яка придатна для його власного життя, вона уживає природні сили, що належать її тілові — руки, ноги, голову, пальці. Впливаючи ними на зовнішню природу й зміняючи її, вона разом із тим зміняє свою власну природу. Вона розвиває приспані в ній здібності й скоряє буяння цих сил собі. Ми не будемо спинятися тут на перших звірячо-образних інстинктивних формах праці.

В порівнянню з станом суспільства, коли робітник виступає на товаровому ринкові, як продавець своєї власної робочої сили, до давніх первісних часів належить той стан, коли людська праця ще не звільнилася від своєї примітивної, інстинктивної форми. Ми припускаємо працю в формі, що становить виключну здібність людини. Павукова робота нагадує роботу ткача, і бджола будуванням своїх воскових клітинок перемагає деяких людей архітектів. Але й найгірший архітект від найкращої бджоли відзначається тим, що перш, ніж будувати клітинку з воску, він уже збудував її в своїй голові. По закінченню процесу праці буває наслідок, який перед початком цього процесу був ідеально, ц. т. в уяві робітника. Людина не тільки зміняє форму того, що дає природа, — в тому, що дає природа, вона реалізує разом із тим і свою усвідомлену мету, що, як закон, визначає спосіб і характер її акцій і якій вона повинна скорити свою волю. І ця підлеглість — це не поодинокий акт. Не говорячи про напруження тих органів, які виконують працю, доцільна воля, що виявляється в увазі, необхідна підчас усієї праці, й до того необхідна тим більше, коли праця менш захоплює робітника своїм змістом і способами виконання, отже, коли робітник менше задовольняється працею, як буянням фізичних та інтелектуальних сил.

Прості елементи процесу праці такі: 1) доцільна діяльність або сама праця, 2) предмет праці й 3) знаряддя, що ними орудують.

Земля (з економічного погляду до неї належить і вода), спочатку постачає людині їжу, готові засоби до життя, існує без усякої допомоги з її боку, як загальний предмет праці. Всі предмети, що їх треба працею вирвати з їх безпосереднього звязку з землею, дані природою предмети праці. Прим., риба, що її ловлять, відомкремлюють од її життьової стихії — води; дерево, що рубають у первісному лісі; руда, що її виламують із жил. Навпаки, коли сам предмет праці вже був, так би мовити, профільтрований попередньою працею, ми його називаємо сировим матеріялом.

Всякий сировий матеріял стає предметом праці, але не всякий предмет праці — сировий матеріял. Предмет праці є сировим матеріялом лише при тій умові, коли він до певної міри змінений працею.

Засіб праці є предмет або комплекс (сполучення) предметів, що їх робітник ставить між собою й предметом праці й які стають йому за провідника його впливу на цей предмет. Він використовує механічні, фізичні й хемічні властивості тіл для того, щоб згідно з своєю метою примусити їх, як сили, впливати на инші тіла. Предмет, що його робітник опановує безпосередньо, — ми не говоримо тут про захоплення готових засобів до життя, прим., овочів, коли тільки органи тіла робітника й стають засобами праці, — це не предмет праці, а засіб її. Отже предмет, даний самою природою, стає органом його діяльности, органом, що його він приєднує до органів свого тіла, здовшуючи, таким чином, всупереч біблії, природні розміри останнього. Стаючи спершу коморою для його їжі, земля стає для нього й першим арсеналом його засобів праці. Вона дає йому, прим., камінь, що ним він кидає, тре, давить, ріже і т. и. Сама земля є засіб праці, але використовування її, як засобу праці в хліборобстві, вимагає з свого боку цілого ряду инших засобів праці й досить високого розвитку робочої сили.

Взагалі, коли процес праці дійшов хоч би деякого розвитку, він потрібує вже засобів праці, хоч трохи оброблених. У печерах стародавньої людини ми знаходимо камінні знаряддя й камінну зброю. Разом із обробленим камінням, деревом, кістьми й черепашками, головну ролю, як засобів праці на перших ступенях людської історії, відограють призвичаєні, отже, таким чином, змінені працею, викохані людиною звірі. Уживання й створення засобів праці, хоч і властиві в зародковій формі де-яким видам тварин, проте становлять специфічну характерну рису людського процесу праці, й тому Франклін називає людину „toolmaking animal“ — твариною, що робить знаряддя. Так само важливі, як і будова решток кісток для вивчення організації видів тварин, що зникли, рештки засобів праці для вивчення суспільно-економічних формацій, що також уже зникли. Економічні епохи відзначаються одна від другої не тим, що продукується, а тим, як продукується, якими засобами праці^[1]. Засоби праці — не тільки мірило розвитку робочої сили, але й покажчик тих суспільних відносин, за яких відбувається праця. Що до самих засобів праці, то з них механічні засобі праці, сукупність яких можна назвати кістною й м'язовою системою продукції, становлять характерніші відзнаки певної доби суспільної продукції, ніж такі засоби праці, що служать лише сховищем предметів праці й сукупність яких загалом можна назвати посудною системою продукції, як, прим., труби, бочки, корзини, посудини і т. и. лише в хемічній фабрикації вони відограють важливу ролю^[2].

Опріч тих предметів, що ними праця впливає на предмет праці й які стають для нього за провідників його діяльности, до засобів процесу праці належать, в ширшому розумінню, всі матеріяльні умови, необхідні для того, щоб процес міг взагалі відбуватися. Прямо вони не входять у нього, але без них він або зовсім неможливий, або може відбуватися лише в недосконалій формі. Таким загальним засобом праці є знов таки сама земля, бо вона дає робітникові основу, що на ній він стоїть (locus standi), а його процесові — сферу акцій (ficet of empeloyment). За приклад цього роду засобів праці, але тих, що вже були під впливом процесу праці, можуть стати робітничі будівлі, канали, дороги.

Отже, в процесі праці діяльність людини при допомозі засобів праці робить передвзяту зміну в предметі праці.

В продукті процес зглажується. Продукт останнього це споживча цінність, річовина природи, пристована до потреб людини зміною форми. Праця сполучилася з предметом праці. Вона стала річчю, а предмет став обробленим. Те, що для робітника уявлялося в формі руху, тепер з боку продукту є властивістю в формі буття. Робітник пряв, і продукт є пряжа.

Коли роздивлятися весь процес з погляду його наслідків, продукту, то засіб праці й предмет праці, те й друге, становлять засоби продукції^[3], а сама праця — продукційну працю.

——————

1. З усіх товарів предмети оздоби мають найменше значіння при технологічному порівнянню ріжних епох продукції.
2. Увага до 2-го видання. Хоч як мало історична наука знає досі розвиток матеріальної продукції, значить, основу всього суспільного життя, а тому й усієї справжньої історії, проте, принаймні, доісторичні часи поділяються на підставі природниче-наукових, а не так званих історичних розвідок, по матеріялові.
3. Буде парадоксальними рибу, прим., що її ще не спіймали, називати засобом продукції що до рибальства . Але досі ще не винайдено способу ловити рибу в водах, де її немає.