Лірникові думи (Цар Давид) VII
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  


VII


Середущий син Давида
В війнах лиш кохався
І ходив по цілім світі,
Всюди воювався.

Наостаток в нашу землю
Дніпром припливає.
Але тілько з води вийшов -
Аж лев надбігає.

Самсон кинувся на нього,
Наступив ногою,
Дере пащу, і із пащі
Пішла кров рікою.

А тим часом йому руки
Й ноги обімліли,
І лев сильний із Самсоном
Вічне скаменіли.

А потому зійшлись люди,
Київ збудували,
Та Самсона того й лева
З місця не здвигали.

І тепер іще він тисне
Лева під ногою[1],
Дере пащу, і із пащі
Йде вода рікою.



Примітки

  1. І тепер іще він тисне// Лева під ногою...- Йдеться про пам'ятку архітектури і гідротехнічного мистецтва «Самсон» на Червоній (колишній Контрактовій) площі у Києві. Збудована у 1748-1749 рр. Архітектором І. Григоровичем-Барським. На початку ХІХ ст.. усередині павільйону було поставлено дерев'яну скульптурну композицію «Самсон роздирає пащу лева». У 1981 р. фонтан було відновлено в первісному вигляді (автор проекту архітектор В. П. Шевченко). З фонтаном пов'язано багато переказів (вважалось, наприклад, що той, хто вип'є води від «лева», залишиться жити в Києві). Переказ про походження цього фонтану використав також І.С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я»