І задумав бог Давида
До пуття привести.
Нарядився купцем дальнім,
Став товари везти.
І ото він до Давида
В місто заїжджає.
Давид чує: «Купець дальній»,-
В гості запрошає.
І приїхав купець дальній.
Став Давид питати:
«Звідки купець чужоземний?
Що маєш продати?»
Купець каже: «Я з Єгипту,
Найясніший царю,
І при собі на сю пору
Не маю товару.
Все-м розпродав між царями,
Що йно мав продати;
Тепер хочу в тебе, царю,
Палац купувати!»
«Много грошей, купче маєш,
В тім надію маю.
Лиш чи будемо сватами,
Того я не знаю»,
Як насиплеш стілько злота,
Що всі мої люди
Наберуться, скілько зможуть,
То твій палац буде!»
«Все то буде, ясний царю! —
Купець відвічає.—
Нехай зараз цар вельможний
Свій народ скликає!»
