Лірика (Гофмансталь)/Nox portendis gravida
◀ Пісня ненароджених дітей | Лірика пер.: Іван Крушельницький Nox portendis gravida |
Послання ▶ |
|
N O X P O R T E N D I S G R A V I D A
В високих деревах — прядіння мряк
І близькі блиски трьох найкращих зір:
У нічку на землі снять Гіяцинти,
Що тут почнеться знов серед долин тих
Те, чим раніш частіш вже жив цей бір:
Як Гермес і обидва Діоскури
Облаву роблять в запальному дурі
На легких грацій порухи повітря
І, граючись, у гончій люті рвень
У вітті їх лякають, гонять, вітрять
І з річки хвилі котять, поки день.
Поет кудоюінде йде шляхом,
А дивлячись очима, як в Медузи,
Розорини вмить бачить сірих піль
І з подивом не знає, як це так,
Та інші з ними зв'язує місця,
Де б'є життям з непевних кілька хвиль
В орлинім сні крізь тиші мертвий ляк
Душа його, що, мов дитя з лиця.
Вона там ходить по вогнях і тінях
Тандити і коштовного каміння.
На неба ж третю часть сплив бовдур хмар,
Як чорнінь смерти, що, бува, лоточить
І нападає душу того, що
Шляху шука із свічкою в тьмі ночі:
Та хмара — геть поплила зараз вранці
З ударами громів у тисяч бурях,
З блакитним світлом, наче сонце, сильним
І з диким градом, як вогонь, каміння
Одвідати остров, — де чудні курять
В квітучім розцвіті тремкі кадильні —
Завмерле од жаху німе скигління
За окуп стало: що в садків наруччі
Ті на життя зв'язались, що не знались,
І п'янко мерли, помочі не ждучи, —
Що бог зродивсь з узлів землі і палу,
А діти, як пророки, скрізь жевріли
І скрізь всі душі, наче зорі, цвіли.