| ◀ Ада Неґрі. В червонім убраннї мандрівниця пізно | Лїтературно-науковий вістник Річник IX. Том XXXVI Книжка XI «Сад зачарований…» (Ада Неґрі) пер.: П. Грабовський |
Ада Неґрі. Нема менї назви ▶ |
|
Сад зачарований
Пахне гарнесенько,
Спить обцїлований
Ніччю тихесенько.
Спить — прокидаєть ся
В снї полохливому;
Щось не дрімаєть ся
Вітру журливому.
Може дізнали ся
Квіти засмучені,
Як ми зблукали ся
Кривдою змучені. —
Скільки скрізь лиха є?
Може… Росицею
Сьвіжою дихає
Листя з травицею.
Понад оселями
Горя невтїшними
Та невеселими
Думами грішними,
Понад могилами
Ніч розливаєть ся,
Слїзьми безсилими
Плаче, вбиваєть ся.