ЛНВ/31/9/То могила… Там вітер лиш вєть ся…
< ЛНВ
| ◀ Голоси | Лїтературно-науковий вістник Том XXXI. Книжка IX То могила… Там вітер лиш вєть ся… (Надїя Кибальчич) |
Ніч ▶ |
|
V.
То могила… Там вітер лиш вєть ся
Сиві крила там ніч простягла.
Хрест високий марою здаєть ся
Й хуртовина серпанком лягла.
І з могили до вікон кімнати
Зимний вітер що хвилї летить.
Білим снїгом гилля все убрате,
Та що хвилї йому шелестить:
„Тиха, тиха маленька хатина!
Бач, нїкого там вже і нема.
Там не вгледиш сумної людини,
Котра з горем була все сама“…
|
|
І розваги ця ніч теж не зна.
Там під снїгом в тїсній домовинї
Одинока й тепера вона…
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |